РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ СУВЕРЕННОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
12.12.2009 19:02
Автор: Теймурова Сабіна Алісаївна, студентка Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх
[Теория и история государства и права. История политических и правовых учений. Философия права]
В останні роки в юридичній науці питання теорії та практики державного суверенітету отримали особливе значення. Це пов’язано в тому числі з розгортанням в другій половині XX століття інтеграційних процесів, які захопили не тільки економічну, але і політичну сферу.
В юридичній науці не існує єдності у визначенні категорії суверенітет. Проведений аналіз дозволяє виділити наступні підходи: „суверенітет як одна з обов’язкових, невід’ємних ознак держави” [1, С. 57]; „суверенітет як певний принцип суспільно-політичного життя” [2, С. 14]; „суверенітет як верховенство держави у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики” [3, С. 130]; „суверенітет як монополія держави на використання державної влади в межах своєї юрисдикції” [4, С. 304]; „суверенітет як стан держави” [5, С. 9, 71]; „суверенітет як політико-правова якість держави” [6, С. 17]; „суверенітет як обмежений авторитет” [7, С. 222]; „суверенітет як соціально-політична функція моно- і поліетнічних держав” [8, С. 990] тощо.
Слід зазначити, що в умовах глобалізації обґрунтовуються теоретичні конструкції, що визначають необхідність суттєвого обмеження можливостей держави як у внутрішній сфері, так і (особливо) поза її межами та доцільність обмеження суверенітету держави.
Не дивлячись на свою актуальність, проблеми державного суверенітету відносяться до недостатньо розроблених в сучасній юридичній науці. Ця проблематика актуалізується в контексті інтеграції України у світове співтовариство, необхідності забезпечення державного суверенітету в умовах соціально-економічної глобалізації.
Виходячи з вищезазначеного, далеко не всі аспекти цієї проблеми можна вважати вичерпаними. Загальносвітові процеси глобалізації, входження України до складу багатьох міжнародних об’єднань, формування транснаціональних суспільств, утворення міждержавних співтовариств, активізація діяльності міждержавних урядових і неурядових організацій й інститутів потребують нового аналізу концепції суверенітету.
Питання про вибір стратегії розвитку країни має основоположне значення, в умовах глобалізації – це питання збереження суверенітету держави. Відстоювання національних інтересів, своїх принципових позицій в міжнародних відносинах та збереження суверенітету вимагають сьогодні суттєвих зусиль від держави.
Важливим є також дослідження механізму забезпечення державного суверенітету як комплексної системи, що включає в себе засоби, процедури і принципи за допомогою яких забезпечується верховенство і незалежність державної влади. Особливо актуальним є аналіз проблеми суверенності держави як основоположного принципу державного ладу.
Окреслене коло питань визначає необхідність історичного та теоретико-правового дослідження такого принципу державного ладу як суверенність і незалежність. Суверенність – невід’ємна властивість держави, а суверенітет – практична реалізація суверенності в конкретних правових формах. Державний суверенітет – це верховна влада, яка виходить від народу та знаходить своє відображення у самостійному здійсненні державою своїх функцій в межах національного та міжнародного права. Державна влада, в свою чергу, має сувору залежність від свого джерела та носія – українського народу, який визначає межі її повноважень, обов’язки держави перед народом, різними соціальними структурами та особою.
Результатом теоретико-правового узагальнення та аналізу є наступні положення:
1. Нові реалії світової політики, безумовно, впливають на геополітичні процеси як міжнародні, так і регіональні. Адже, геополітика як засіб досягнення національних інтересів є однією з важливіших складових при забезпеченні державного суверенітету в умовах світової глобалізації. Саме в умовах соціально-економічної глобалізації посилюється значущість питань гарантування і забезпечення зовнішнього суверенітету держави, що являє собою квінтесенцію соціально-економічних і політико-правових інтересів, які відстоюються державою на міжнародній арені. В цьому значенні поняття державного суверенітету за своїм змістом є близьким до поняття міжнародної правосуб’єктності. Реалії сучасної геополітичної ситуації визначають подвійність положення України на світовій арені. Ця ситуація обумовлена з одного боку об’єктивною необхідністю інтеграції у світові процеси, а з іншого – необхідністю збереження і забезпечення державного суверенітету.
2. Державний суверенітет потребує забезпечення і захисту, що в свою чергу визначає необхідність наявності специфічного механізму забезпечення, який слід розглядати як комплексну систему, за допомогою якої забезпечується верховенство і незалежність державної влади.
3. Необхідно зберегти термінологічну чистоту поняття „суверенітет” в науці і практиці застосування його для характеристики верховної влади держави, внаслідок того, що використання цього терміну в іншому сенсі (економічний, політичний, фінансовий, законодавчий суверенітет тощо) призводить до його розмиття, девальвації, та спричиняє втрату політико-правової цінності цієї категорії.
4. Держава не втрачає свого суверенітету в умовах сучасних глобалізаційних процесів. Стратегією розвитку держави в умовах глобалізації є необхідність укріплення державності. Проблемою є відсутність чітких стратегічних пріоритетів, які врахували б розумне поєднання участі України у міжнародних процесах, з одного боку, і додержання інтересів країни з іншого [9, С. 134]. Вищезазначене є свідченням того, що повинна бути розроблена довгострокова стратегія розвитку України як суверенної держави в глобалізованому світі.
5. Наявність такої властивості, як суверенітет, є підставою виникнення суверенних (виключних, переважних) прав, через які він юридично реалізується.
Суверенність держави – це така її властивість, внаслідок якої держава є самостійною і незалежною, від будь-якої іншої влади у здійсненні своїх функцій як у межах країни, так і у взаємовідносинах з іншими державами.
Література:
1. Общая теория права / Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1995. – 384 с.
2. Федущак-Паславська Г.М. Політико-правова ідея суверенітету державної влади та її реалізація в державотворенні України. – Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Львів, 2000. – 18 с.
3. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2005. – 536 с.
4. Оппенгейм Л. Международное право. – М., 1948. – Т. 1. – С. 130
5. Dictionary of Sociology and Related Sciences. Totowa (New Yercey). – 1988. – P. 304
6. Левин И.Д. Суверенитет. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 373 с.
7. Суверенитет в государственном и международном праве. „Круглый стол” журнала „Советское государство и право” // Советское государство и право. – 1991. – №5. – С. 3-38.
8. Берлін І. Чотири есе про свободу. – К.: Основи, 1994. – 272 с.
9. Тодыка О.Ю. Народовластие в условиях глобализации: Монография / Под. ред. А.В. Петришина, д-ра юрид. наук, акад. АПрН Украины. – Харьков: Право, 2005. – 336 с.
e-mail: larisa-nalivayko@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
