Послідовне запровадження демократичних інститутів здатне створити необхідне соціальне, політичне і правове середовище для успішного формування в Україні громадянського суспільства.
Хоча взаємозв’язок між демократією (демократичною владою та демократичними інститутами) і громадянським суспільством ще вимагає науково-методологічної розробки (на відміну від проблеми взаємодії громадянського суспільства з правовою соціальною державою, яка досліджена в роботах таких фахівців як В. Бабаєв, В. Бабкін, С. Боботов, І. Кресіна, В. Лазарєв, Є. Лукашева, А. Міцкевич, В. Нерсесянц, О. Петришин, В. Сіренко, В. Тацій, В. Тимошенко, Ю. Шемшученко та ін.), можна стверджувати, що це не лише система демократичного врядування, але й форми демократичної участі громадян в управлінні державою, форми демократичного контролю та форми ефективної взаємодії держави і громадянського суспільства.
Як свідчить аналіз, демократія має своєю опорою і успішно функціонує в умовах розвинутого громадянського суспільства і таких його інститутів як ринкова економіка, політичні партії, громадські організації, незалежні засоби масової інформації тощо [1, С. 11]. Відповідно до цих вимог Українська держава повинна створювати умови для ефективного функціонування структур громадянського суспільства.
Але серед фахівців достатньо поширеною є думка, що розбудовувати в Україні демократичну, правову державу і громадянське суспільство необхідно окремо, після чого вони почнуть ефективно взаємодіяти. При цьому не враховується те, що лише демократична держава може забезпечити необхідні умови для існування громадянського суспільства, і лише громадянське суспільство здатне підтримати демократичну державу. Лише у демократичній державі з розвиненим громадянським суспільством досягається баланс у взаємовідносинах держави і суспільства.
Аналіз зв’язку між демократичною державою та громадянським суспільством здійснив у своїх працях Р. Даль [2, 3]. Незважаючи на критику окремих сторін демократії, Р. Даль наводить перелік „переваг демократії”, які дають можливість розглядати її як найоптимальнішу форму політичного режиму для розвитку громадянського суспільства. На його думку, демократія – це реально встановлений тип врядування, який передбачає ефективну участь всіх громадян, розуміння, засноване на поінформованості, наявність контролю та включеність у життя суспільства [4, С. 42, 47].
Не викликає жодного сумніву, той факт, що істинна демократія сприяє розвитку економіки та соціальної сфери, а розвинена економіка та соціальне добробут в свою чергу створюють умови для постійного вдосконалення демократії і громадянського суспільства. При цьому демократія повинна сприйматися як результат тривалого процесу саморозвитку суспільства, держави, нації. Інакше ми отримуємо лише зовнішню форму демократії (псевдодемократію), перманентну економічну та соціальну кризу, а все це разом унеможливлює розвиток громадянського суспільства [5, С. 12-13]. В Україні створилася така ситуація, коли внаслідок розбіжності темпів політичних та соціально-економічних перетворень, уповільнення багатьох демократичних процесів, неефективного функціонування інститутів громадянського суспільства утворилася „штучна структура неіснуючого громадянського суспільства” [6]. Причини подібного феномена потребують подальшого змістовного політико-правового дослідження.
Підсумовуючи, варто зауважити, що аналізуючи взаємозв’язок між демократією та громадянським суспільством, її не слід повністю ототожнювати виключно з поняттям „демократичного врядування” [7, С. 15-18]. Більшість науковців залишають поза увагою цілий ряд проблем (співвідношення формальних та реальних прав громадян; поєднання принципу незалежності та авторитету влади з її обов’язком постійно враховувати інтереси окремих соціальних груп; діяльність політичних партій щодо подолання можливих розривів між правовою, соціальною державою та громадянським суспільством тощо), зосереджуючи свої дослідження переважно на проблемах демократичного управління.
Література:
1. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво „Право”; К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с.
2. Dahl R.A. Preface to Economic Democracy. – Berkeley: Universitu of California Press, 1985. – P. 56.
3. Dahl R.A. After the Revolution? Authority in a Good Society. – New Haven: Yale U.P., 1990. – P. 49.
4. Даль Р.А. О демократии. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 208 с.
5. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії: Монографія / Кресіна І.О., Скрипнюк О.В., Коваленко А.А., Перегуда Є.В., Стойко О.М., Балабан С.В., Полішкарова О.О., Явір В.А.; За редакцією І.О. Кресіної. – К.: Логос, 2007. – 316 с.
6. Двойних К. Зарубіжні інвестиції та соціально-політичні трансформації в Україні // Політична думка. – 1997. – №1. – С. 66-67.
7. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії: Монографія / Кресіна І.О., Скрипнюк О.В., Коваленко А.А., Перегуда Є.В., Стойко О.М., Балабан С.В., Полішкарова О.О., Явір В.А.; За редакцією І.О. Кресіної. – К.: Логос, 2007. – 316 с.
e-mail: larisa-nalivayko@rambler.ru |
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
