У культурі будь якого народу і людства загалом відображається: матеріальне і духовне життя минулих поколінь; багатовікова історія розвитку людської цивілізації; досягнення науки, техніки і мистецтва. Поняттям культура в її історичному аспекті охоплюється майже будь-яка сфера суспільного життя народу. У її пам’ятках відбувається матеріальне закріплення всіх подій, що мали місце в культурному житті людства. Охорона пам’яток – важливе завдання державних органів і громадських організацій. Бережне ставлення до таких пам’яток обов’язок кожної людини.
На жаль, не зважаючи на те, що сьогодні суспільство занепокоєне станом збереження історичних цінностей витрачається багато зусиль та коштів, щоб зберегти історичні та культурні об’єкти для майбутніх поколінь, спадщина потерпає від вандалізму туристів, жахливого стану довкілля, сучасного містобудування тощо. В Україні стан збереження історичних та культурних цінностей погіршується неналежним державним фінансуванням відтворення та реставрації нерухомих об’єктів та байдужим ставленням господарів, які застосовують пам'ятки від власні потреби, або руйнують споруди, розчищаючи місце під нове будівництво.
Слід підкреслити, що законодавство в сфері охорони історичних та культурних цінностей досить часто використовує велику кількість термінів, що характеризують той чи інший вид культурних цінностей, як то культурне «надбання», «спадщина», «цінності», «пам’ятки історії та культури» тощо. При цьому не вказується на їх відмінність між собою. Це призводить на практиці до складності в правовій регламентації, плутанини в термінах, неточності кваліфікації правопорушень у цій сфері.
Одні вчені [1, с. 8] зазначають, що поняття культурні цінності та культурна спадщина при всій їх близькості за змістом, все ж не є тотожними. Термін «культурні цінності» є більш загальним поняттям, оскільки він охоплює весь комплекс пам'яток — як рухомих, так і не рухомих, тоді як поняття «культурна спадщина» переважно стосується нерухомих об'єктів.
Інші [2, с. 14], розглядаючи поняття «культурна спадщина», підкреслюють існуючий у ньому історичний зв'язок нового та давнього, часову спадковість, та визначають поняття культурної спадщини як пам'ятки історії та культури, історико-культурні території і об'єкти, вагомі для збереження і розвитку самобутності народів, їх внеску у світову цивілізацію. При чому під пам'ятками історії та культури розуміються твори матеріальної і духовної творчості, втілені у рухомі і нерухомі матеріальні об'єкти, які є унікальним, незамінним результатом і свідоцтвом історичного розвитку народів, особистостей і держави, а також які володіють суспільно-вагомою універсальною культурною цінністю.
Поряд із поняттям «культурна спадщина» та «культурні цінності» Кодекс України про адміністративні правопорушення застосовує термін «пам'ятки історії та культури». Це поняття відповідає Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» 1978 р. та стосується як рухомостей, так і нерухомостей. Але цей закон нині втратив чинність. З прийняттям нового Закону України «Про охорону культурної спадщини» поняття «пам'яток історії та культури» було замінено «об'єктами культурної спадщини», під якими розуміються лише нерухомі об'єкти. Отже, враховуючи це, доцільно було змінити поняття «пам'ятки історії та культури» на «історичні та культурні цінності» у згаданому Кодексі.
Основи законодавства про культуру містять тільки загальне визначення культурних цінностей, до яких належать об’єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення. По тексту не виділяються окремо історичні цінності, часто використовується термін історико-культурні цінності. З цього можна зробити висновок, що культурні цінності охоплюють собою поняття історичні цінності, до того ж Основи законодавства України про культуру обидва терміни використовують як синоніми.
Вважаємо за доцільне залишити в українському законодавстві термін –«пам'ятки культури», який традиційно вживається. Термін «пам'ятки культури» має охопити ті історичні та культурні цінності, які взяті на облік, зареєстровані і занесені до Державних реєстрів відповідних пам'яток. Однак, поряд з терміном «пам'ятки культури» важливо було б у законодавстві запровадити також термін «історичні та культурні цінності». Це закріплювало б фактично існуючу двоступінчатість розглядуваного поняття - пам'ятки, офіційно взяті під державну охорону і ті, що не зафіксовані в правових документах.
Література:
1. Культурна спадщина людства: збереження та використання. Навчальний посібник / В.І. Акуленко, І.П. Магазинщикова, М.І. Моздир, О.О. Тарасенко. За ред. І.П. Магазинщикової. - Львів, 2002. – 160 с.
2. Терминологический словарь-справочник по безопасности культурних ценностей./ Составители: Л.И.Душкина, С.С.Гуцало, Л.С.Песковская, Н.А.Принцев, К.В.Штьїкова; изд.2, М.: Центр безопасности культурньїх ценностей ГосНИИР Министерства культурьі Российской Федераціям, 2001. – 112 с.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР – 1984 р. – № 51. – С. 1122.
4. Основи законодавства України про культуру // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 21. – Ст. 294.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
