На практиці часто між преревіряючими органами Державної податкової адміністрації та суб'єктами підприємницької діяльності виникають спірні питання щодо правильності віднесення до податкового кредиту вхідного ПДВ щодо побутової техніки (відеоплеєр, телевізор, холодильник), що часто призводить до вирішення цих питань в судовому порядку.
З позиції підприємств віднесення до ПК вхідного ПДВ щодо побутової техніки є правомірним. Підставою цього є те, що куплені активи призначено для госпдіяльності підприємства, а тому, згідно з пп. 7.4.1 Закону про ПДВ, вхідний ПДВ, сплачений (нарахований) при їх купівлі, йде до ПК. Підтвердженням цього може бути те, що відеотехніка буде використовуватись в навчанні працівників. Що стосується холодильника, то зв'язок його з госпдіяльністю може бути обумовлений колективним договором між профкомом та адміністрацією підприємства, де записано, що адміністрація зобов'язана забезпечити належні умови праці для всіх працюючих.
На думку податківців ПК щодо купленої відеотехніки та холодильника збільшено у порушення пп. 7.4.4 і пп. 7.4.5 Закону про ПДВ. Тобто, на думку контролюючого органу, використання цих активів не пов'язане з госпдіяльністю підприємства.
Ми вважаємо, що у такому випадку підприємство має право на ПК щодо купленої побутової техніки. Її використовують у госпдіяльності, оскільки відеоплеєр та телевізор придбані для навчання та забезпечення процесу виробництва, а холодильники - для збереження продуктів харчування працівників.
На практиці податківці при перевірках зменшують не лише ПК, але й податкову амортизацію (валові витрати) щодо куплених холодильників, мікрохвильових печей, кондиціонерів, чайників, вважаючи витрати на їх придбання негосподарськими, тобто не спрямованими на одержання доходу (пп. 1.3.1 Закону про прибуток).
А ось з відеоплеєром і телевізором контролери, на нашу думку, перегнули палицю. Підприємствам потрібно дбати про докази зв'язку цих предметів зі своєю госпдіяльністю. Для регулярного навчання та перевірки знань працівників їм демонструють спеціальні навчальні відеофільми. Зрозуміло, що все це документально потрібно підтвердити, щоб сумнівів щодо ПК за відеотехнікою й у контролерів не виникало.
До речі, не всі податківці так жорстко налаштовані проти телевізорів. Наприклад, з рішення Вищого адміністративного суду від 07.02.07 р. у справі № 2-23/2627-2005 випливає, що предметом спору була не "господарність" телевізора, а віднесення його вартості до ВВ і проведення перерахунку за п. 5.9 Закону про ПДВ. Судіть самі: "... суд першої та апеляційної інстанції правомірно зробили висновок про те, що придбання майна, віднесеного до категорії малоцінних необоротних активів, а саме телевізора... відноситься до складу валових витрат виробництва без... наступного корегування шляхом обліку приросту згідно з п. 5.9 Закону про прибуток".
Однак у своїх документах-роз'ясненнях податківці одностайні: витратам на побутову техніку не місце в податковому обліку, а значить, і ПК "пролітає" (див. лист ДПА в м. Києві від 20.06.03 р. № 655/10/31-105, лист ДПА в Харківській області від 15.06.06 р. № 2303/10/15-220, опубліковано в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 85 за 2006 р., стор. 19, а також відповідь на запитання провідних спеціалістів ДПАУ в журналі "Вісник податкової служби України" за 2007 р. на стор. 18).
Отже, перевіряючі на місцях не соромлячись зменшують амортизацію (ВВ) і ПК щодо побутової техніки не виключаючи й холодильники.
Раніше (вісім років тому) ДПАУ у своєму листі від 14.01.02 р. № 256/6/15-1216 давала абсолютно логічні та правильні роз'яснення: "Щодо питання створення належних умов праці працівникам-охоронцям в частині забезпечення холодильником, мікрохвильовою піччю, чайником для зберігання і підігріву їжі під час несення служби, то у разі якщо зазначені основні засоби використовуються в управлінських або виробничих приміщеннях, вони вважаються виробничими основними фондами і на них нараховується амортизація згідно з правилами ст. 8 зазначеного Закону України".
На жаль, сьогодні податківці нерідко ставлять рогатки і ПК, і амортизації (ВВ) щодо побутової техніки. Ось тому платникам податків і доводиться вдаватися до допомоги служителів Феміди, які твердо відстоюють позицію "господарності" побутової техніки. Стосовно іншої побутової техніки йдеться в рішенні Вищого адміністративного суду від 15.01.08 р. читаємо: витрати, здійснені у зв язку з купівлею фаянсового набору, комплекту чайників, кавомолки, вентиляторів, фільтра для пилососа, кондиціонера, пов'язані з госпдіяльністю підприємства й тому їх відображають у його податковому обліку. При чому судові органи чітко обґрунтували своє рішення, а саме: "...умовами Колективного договору встановлені зобов'язання адміністрації щодо забезпечення умов праці, які гарантують безпеку всім працівникам, також забезпечення є обов'язком адміністрації товариства, яка організує умови праці на робочому місці, безпечність технологічних процесів, обладнання та інших засобів виробництва, наявність засобів захисту, відповідність санітарно-побутовим нормативним актам про охорону праці (придбання та використовування пилососа та іншого обладнання), окрім того придбання для роботи взимку обігрівачів і для роботи влітку вентиляторів або кондиціонерів.
Тобто витрати, пов'язані з виконанням Колективного договору, позивачем законно віднесено до валових витрат".
Але тут потрібно звернути увагу на наявність колективного договору. Адже, як випливає з коментованої судової ухвали та рішення від 15.01.08 р., саме він дозволив підприємствам відстояти свою позицію.
Література:
1. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. №168/97 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №21. – Ст. 156.
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94 // Відомості Верховної Ради України. –1995. - №4. – Ст.28.
e-mail: ulyana_angell@i.ua
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter