Актуальність теми пов’язана з недостатнім рівнем розвитку законодавчого забезпечення, відсутністю судової практики. В результаті, ні в законодавстві, ні в науковій літературі не має відповідей на велике коло питань, що виникають або можуть виникнути у зв’язку із застосуванням програм сурогатного материнства.
Нормативно-правова база України регламентує відносини сурогатного материнства дуже вузько. На законодавчому рівні поняття сурогатного материнства не закріплено. Аналізуючи регулювання сурогатного материнства за нормативно-правовими актами, які зачіпають це питання, можна зробити висновок, що під сурогатним материнством розуміється один із видів ДРТ, за якого жінка (сурогатна мати), виношує і народжує дитину для подружжя.
Сурогатне має ґрунтуватись на договірних основах. Навколо правової природи договору про сурогатне материнство точаться дискусії. Окремі автори вважають, що договір про сурогатне материнство суперечить ст. 35 Конвенції про права дитини, де чітко встановлена заборона на торгівлю дітьми у будь-яких цілях і будь-якій формі. Інші автори надають перевагу цивільно-правовій природі договору (Мітрякова О.С.). Серед науковців також є схильність до визнання договору про виношування та народження дитини таким, що має сімейно-правову природу.
Суб’єктний склад договору про сурогатне материнство витікає з ч. 2 ст. 123 СК, де однією стороною виступає «інша жінка» (тобто сурогатна мати), а другою стороною – подружжя. Варто відмітити, що ст. 2 ЦК серед учасників цивільних відносин не виокремлює такого суб’єкта як подружжя. Враховуючи дане положення, коректним є визнання другою стороною договору чоловіка та жінки, які перебувають у шлюбі і спільно вступають у правовідносини.
Відповідно до ст. 632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У договорі про сурогатне материнство ціна складається з двох частин: 1) відшкодування сурогатній матері фактичні витрати, пов'язані з виконанням нею договору (витрати на харчування, медичні обстеження, лікарські засоби, курси з підготовки до пологів, втрачений заробіток тощо); 2) власне винагорода за виконання договору, що встановлюється за домовленістю між сторонами і не включає всі ті звичайні витрати, понесені сурогатною матір'ю під час вагітності та пологів.
Строк договору варто встановлювати шляхом вказівки на конкретні події. Тоді початком дії договору може бути момент імплантації генетичного матеріалу подружжя сурогатній матері, а моментом припинення - передача сурогатною матір'ю народженої дитини подружжю та виплатою їй вигороди.
У договорі між сурогатною матір’ю і подружжям має зазначатися предмет договору, права та обов’язки сторін (право подружжя на інформацію про фізичний і психічний стан сурогатної мати, її вік, про перебіг вагітності; право сурогатної матері на відшкодування своїх особистих і побутових витрат, пов’язаних з вагітністю; а також інші права і обов’язки сторін), компенсацію витрат сурогатній матері на медичне обслуговування, найменування медичного закладу, в якому буде здійснена пересадка ембріона та в якому надалі буде надаватись медична допомога, обстеження, умови і порядок виконання договору, порядок розрахунків, строк дії договору, відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання умов договору. У випадку комерційного сурогатного материнства, в договорі варто встановити не лише суму винагороди, але й компенсацію у випадку, коли сурогатна мати забажає залишити дитину собі, а замовники (подружжя) не будуть заперечувати проти цього.
Література:
1. Конвенція про права дитини – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_021.
2. Митрякова Е.С. Правовое регулирование суррогатного материнства в России. Дисс. … канд. юрид. наук. Тюмень, 2007. С. 80.
3. Шевчук С.С. Договор оказания медицинских услуг: монография / С.С. Шевчук. Под научн. ред. А.А.Безуглова. – М.: АЭФП, 2005. С. 260.
e-mail: anna_net@bk.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter