Після виходу в світ робіт Ч. Ломброзо, що з'явилися по суті початком вивчення особистості злочинця, в ряді країн стали проводитися дослідження психологічних властивостей правопорушника, в яких учені намагалися знайти стрижневу причину злочинної поведінки. Незалежно від напрямів і шкіл вони прагнули зрозуміти, чому людина скоює злочини, незважаючи на тяжкість встановленого покарання; чому не зупиняється, випробувавши його; чому здійснює корисливі злочини, не маючи часом матеріальної потреби.
При характеристиці стану та особливостей сучасного кримінального професіоналізму для характеристики ступеня і характеру організованості злочинців представляється доцільним відійти від традиційного методу опису кожної з категорій груп (злодійська, грабіжницька і т п.) а розглянути більш новий вид злочинності, який часто здійснюється злочинцями професіоналами, а саме комп'ютерні злочини що вчинюються кримінальними професіоналами, показати їх особливості.
У наш час, коли настає епоха Інтернету та комп'ютерних технологій, комп'ютерна злочинність стала реальністю суспільного життя.
У зв'язку з цим нові інформаційні технології дали поштовх не тільки в плані прогресу суспільства, а й стимулювали виникнення і розвиток нових форм злочинності. Революція в області комп'ютерної техніки надала злочинцям широкі можливості в плані доступу до нових технічних засобів. У сучасних умовах злочинні елементи не зазнають нестачу в кадрах, здатних ефективно використовувати новітні електронні засоби, технологічні нововведення, свої професійні знання і вміння для підготовки, вчинення, маскування злочинів і активної протидії роботі правоохоронних органів. Цими професійними кадрами є скорочені висококваліфіковані фахівці, які обслуговували структури військово-промислового комплексу, різні науково-дослідні центри, лабораторії і інститути, зростання безробіття відразу ж вплинув на зміну криміногенної ситуації в Україні.
До недавнього часу вважалося, що комп'ютерна злочинність існує тільки в зарубіжних капіталістичних країнах, а в Україні, через слабку комп'ютеризацію, відсутні взагалі. На мій погляд, саме ця обставина і привела до недостатнього вивчення цієї проблеми. Сама поява комп'ютерної злочинності в нашій країні призводить до висновку про те, що це явище властиве всім державам, які в силу свого наукового прогресу вступають у період широкої комп'ютеризації своєї діяльності.
В даний час існують дві основні течії наукової думки. Одна частина дослідників відносить до комп'ютерних злочинів дії, в яких комп'ютер є або об'єктом, або знаряддям посягань. У цьому випадку крадіжка комп'ютера теж є комп'ютерним злочином. Інша частина дослідників стверджує, що об'єктом посягання є інформація, що обробляється в комп'ютерній системі, а комп'ютер служить знаряддям посягання. Треба сказати, що законодавство багатьох країн, в тому числі і в Україні, стало розвиватися саме цим шляхом.
Підводячи підсумки, можна виділити наступні характерні особливості цього соціального явища:
- Неоднорідність об'єкта посягання
- Виступ машинної інформації, як у якості об'єкта, так і в якості засобу злочину
- Різноманіття предметів та засобів злочинного посягання
- Виступ комп'ютера або як предмета, або як засоби вчинення злочину
На основі цих особливостей можна зробити висновок, що комп'ютерний злочин - це передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, вчинене з використанням засобів електронно-обчислювальної (комп'ютерної) техніки. Перша частина визначення, на мою думку, не потребує додаткових пояснень. Друга ж частина вимагає деталізації.
Криміналістична характеристика комп'ютерних злочинів відрізняється від уже відомих злочинних посягань певною специфікою. У першу чергу до неї повинні входити криміналістичні значущі відомості про особу правопорушника, мотивації його злочинної поведінки, типових способах, предметах і місцях посягань, а також про потерпілу сторону. Дані про особу злочинця в даний час базується на двох специфічних групах інформації. Перша з яких включає в себе дані про особу невідомого злочинця як по залишених їм слідах, так і за іншими джерелами з метою встановлення і прийомів його розшуку та затримання. Така інформація дає уявлення про загальні властивості якоїсь групи осіб, серед яких може знаходитись злочинець. Друга ж група включає в себе інформацію, отриману за допомогою вивчення особистості затриманого підозрюваного або обвинуваченого з метою оцінки особи суб'єкта. Такий поділ на групи даних допомагає згодом виділити типові моделі категорій злочинців, якимось чином провести типологію злочинців.
«Комп'ютерних» злочинців можна розділити на певні відособлені групи:
Особи, в яких поєднуються професіоналізм у програмуванні з елементами фанатизму і винахідливості. На думку деяких авторів, ці суб'єкти сприймають засоби комп'ютерної техніки як певний виклик своїм знанням та вмінням. Тут присутній якийсь спортивний азарт. Саме це найчастіше і стає причиною злочинів. Відбувається переродження аматора-програміста в професійного злочинця.
Професійні «комп'ютерні» злочинці. Тут присутні явно корисливі цілі. Злочинці даної групи найчастіше входять до складу яких-небудь злочинних утворень. Це висококласні фахівці, які представляють явну загрозу для суспільства.
Відзначу також, що при розслідуванні комп'ютерних злочинів найчастіше важко буває встановити як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону злочину. Складність для слідства тут полягає в тому, що дуже часто злочинець не може повною мірою уявити собі наслідки своєї діяльності. Така невизначеність часто виникає, наприклад, при спробах несанкціонованого доступу в комп'ютерні мережі. Злочинець не завжди правильно уявляє собі цінність копійований, знищується або спотворює інформацію, а тим більше подальші наслідки, до яких можуть привести його дії.
Насамкінець зазначу, що, як видно з вищенаведеного, в даний час є чимало можливостей, що сприяють розкриттю комп'ютерних злочинів. Однак їх ефективність залежить від низки розглянутих мною об'єктивних і суб'єктивних обставин, з яких на перше місце виступає, на мою думку, створення в системі правоохоронних органів Росії загального організаційно-методичного центру, який координує всю роботу в цьому напрямку, наділеного відповідними повноваженнями і здатного за своїм професійного складу займатися всім спектром зазначених проблем.
Література:
1. Криминология. Учебник для юридических ВУЗов / Под ред. В. Н. Бурлакова; В.А. Сальникова. - СПб.: Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. – 576 с.
2. Гуров А. И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. – М.: Юридическая литература, 1990. – 304 с.
3. Зелинский А. Ф. Криминология. Учебное пособие. – Х.: Рубикон, 2000. – 240 с.
4. Даньшин І. М. Усталені форми злочинності (кримінологічний нарис). – Х.: Акта, 2002. – 110 с.
5. Тонконогов А.В. Философия преступного мира или криминальные аспекты деструктивной духовности // Закон и право – 2008.- №1 – С. 13-15.
6. Иншаков С.М. Криминология: Практикум. – М.: Юриспруденция, 2001. – 304 с.
7. Тайбаков А. А. Профессиональный преступник (опыт социологического исследования) // Социологические исследования. - 1993. - №8. – С. 84-87.
8. Карпов Н. Особливості сучасної організованої злочинності // Юридична Україна. – 2006. - №6 – С. 72-79.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
