1. Планування — організуюча і направляюча основа розслідування, яка допомагає правильно визначити завдання, що повинні бути виконані в процесі розслідування, висунути необхідні версії, визначити способи їх перевірки й передбачити необхідні тактичні засоби (тактичні прийоми, комбінації, операції, методи розслідування), які сприяють максимальному встановленню об’єктивної істини в справі.
2. При розслідуванні сексуальних злочинів, особливо тих, коли злочинець відомий потерпілим, окремі слідчі на всьому періоді розслідування обходяться без письмового плану. Слідчі дії й тактику цих дій вони продумують і зберігають у пам’яті, при цьому письмовим планом не користуються. Така практика не заслуговує схвалення. Якщо сподіватися тільки на пам’ять, то низка важливих моментів при проведенні слідчих дій через відсутність продуманості їх виконання можуть бути упущені. Складання письмового плану запобігає можливість упустити певні деталі й забути що-небудь із того, що повинно було бути заплановане.
3. Проаналізована нами слідча практика показує, що при розслідуванні сексуальних злочинів проти малолітніх необхідність у такому плані найчастіше виникає тільки після проведення невідкладних слідчих дії. Це, звичайно, не означає, що в період проведення невідкладних слідчих дій у роботі слідчого відсутня будь-яка плановість. Навпаки, ця плановість зароджується вже при допиті потерпілої й триває протягом усього розслідування. Тільки план під час проведення невідкладних слідчих дій існує в голові слідчого, а після їх проведення — він викладається на папері. Така ситуація обумовлена двома причинами: По-перше, у період проведення невідкладних слідчих дій відсутній час, необхідний для складання плану. Слідчий, при розслідуванні справи, прагне в першу чергу провести всі невідкладні слідчі дії, щоб не допустити знищення доказів. Нерозумно було б, наприклад, після допиту потерпілих приступати до складання плану розслідування, відклавши тим самим вихід на місце події. По-друге, у період проведення невідкладних слідчих дій відомості про злочин бувають ще неповні й планування по них нескладне, і може здійснюватися в пам’яті, тому складання письмового плану можливо і недоцільне. На цьому етапі розслідування найбільш відповідальною частиною планування є лише вирішення питання про послідовність проведення невідкладних слідчих дій. Послідовність їх проведення може бути продумана й збережена в пам’яті без допомоги письмового плану.
4. Однак, інколи і при проведенні початкових слідчих дій виникає необхідність у складанні письмового плану, і заперечувати це було б помилкою. Так, може бути виправданим складання письмового плану допиту потерпілих, якщо обставини справи складні, їх з’ясування і фіксування в протоколі без попереднього планування по епізодах, чи етапах злочинної діяльності може викликати певні труднощі.
5. При плануванні розслідування сексуальних злочинів доцільно завжди враховувати чи було зґвалтування вчинене особами, відомими потерпілим чи незнайомцями. Такий розподіл обумовлений тим, що при розслідуванні кожної з цих груп існують свої специфічні особливості при висуванні й перевірці версій.
6. Доцільним є планування вивчення архівних кримінальних справ сексуальні злочини, особливо зупиненими через недоведення вини підозрюваних або обвинувачуваних. Факти вчинення такими особами нових злочинів непоодинокі.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter