ДО ПИТАННЯ ПРО СПЕЦИФІКУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ЖИТТЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
03.10.2010 15:59
Автор: Лавриненко Олексій Олександрович, студент факультету Підготовки кадрів для системи Пенсійного фонду України № 10 Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, Ребриш Богдан Юрійович, студент Полтавського факультету Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого
[Административное право. Административное процессуальное право. Таможенное и налоговое право. Муниципальное право]
Питання забезпечення прав військовослужбовців є досить актуальним та проблемним, оскільки саме від якісного та повного забезпечення їх прав, їх соціальної і правової захищеності залежить якість виконання ними своїх службових обов’язків, а як наслідок – стан національної безпеки і оборони, територіальна цілісність і недоторканість України. Разом з цим, військовослужбовці мають спеціальний правовий статус, який не тільки наділяє їх низкою специфічних прав (насамперед, йдеться про службові права), але й обумовлює покладення на них додаткових обов’язків, можливість обмеження тих прав, які для звичайних громадян, здавалося б, ніколи обмежені бути не можуть. Насамперед мова йде про право військовослужбовців на життя.
В демократичному суспільстві, навіть у зародковому стані, люди рівні між собою перш за все як власники свого життя. Стаття 27 Конституції України проголошує, що кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави – захищати його.
Під правом на життя зазвичай розуміють можливість людини захищати власне життя та життя інших осіб від протиправних посягань, а також вільно розпоряджатися ним. З точки зору теорії правової держави, панування природно-правової концепції праворозуміння, держава не має права піддавати життя своїх громадян ризикові – лише з їх добровільної згоди.
Водночас військовослужбовець добровільно віддає в руки держави найбільш дорогоцінне, що може мати людина – саме своє життя. Самим фактом вступу на службу він виявляє готовність задля інтересів держави позбутися власного життя без належної правової процедури.
Безумовно, жодний законодавчий акт країни, яка проголосила себе соціальною і правовою прямо не буде передбачати таку юридичну конструкцію. Разом з цим, де-факто життя військового перестає бути його власністю, належить державі і суспільству в цілому. У реальності військовий самою своєю професією має бути готовий без вагань віддати своє життя заради досягнення державних інтересів. Більше того – внутрішні нормативні акти , які регламентують військово-службові відносини опосередковано закріплюють, що обов’язком військовослужбовця є захист держави, її територіальної цілісності і недоторканості «до останнього», він не має права навіть розмірковувати, чи варте його життя досягненню тої чи іншої мети – він з самого початку бере на себе зобов’язання без зволікань виконувати накази, навіть коли їх виконання вимагатиме загибелі.
Разом з цим, такий стан речей обумовлює і те, що військовослужбовцям в силу їх спеціального правового статусу надається низка пільг і компенсацій за такий стан речей. Тому певні соціальні пільги, встановлені для військовослужбовців усіх видів, є не благодійністю з боку демократично-правового, соціального суспільства, а компенсацією за ті обмеження, які держава накладає на реалізацію загальних прав людини громадянину, котрий добровільно служить цій державі і народу зі зброєю в руках.
Саме тому в Статті 17 Конституції України: чітко визначено: „Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу. Оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності покладається на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей”.
З огляду на це, підкреслимо, що необхідним і важливим завданням української держави має бути повне і всебічне гарантування і забезпечення відповідних пільг і компенсацій, якісного соціального захисту – забезпечення медичною допомогою, санітарно-курортним оздоровленням, пенсій, освіти військових. Адже саме ці люди не задумуючись готові загинути заради нашого майбутнього і майбутнього наших дітей.
e-mail: lavleha@mail.ru, rebrishogdan@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
