КОНСОЛІДАЦІЯ ЯК ФОРМА ВПОРЯДКУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
05.12.2010 10:27
Author: Єгоров Олександр Павлович, викладач кафедри правознавства Чернівецької філії Міжрегіональної академії управління персоналом, аспірант кафедри теорії та історії держави і права Міжрегіональної академії управління персоналом
[Theory and history of the state and law. History of political and legal studies. Philosophy of law]
У науковій літературі кодифікацію та інкорпорацію часто називають “класичними” формами цілеспрямованої діяльності по приведенню національного законодавства до узгодженої системи. Проте, така форма систематизації як консолідація у літературі згадується рідше. Процесу консолідації притаманні риси, які зближують його як з кодифікацією, так і з інкорпорацією. В ході консолідації обробки зазнають не нормативні приписи, а нормативно-правові акти, що також відбувається в процесі інкорпорації. Разом з тим, об’єктом здійснення консолідації, як і кодифікації, є законодавчий орган, що значно зближує ці види діяльності. Тобто, і внаслідок здійснення кодифікації, і при консолідації функції багатьох елементів системи об’єднуються одним елементом, і це посилює цілеспрямованість даного елемента, ефективність його дії. Підсумуючи думки щодо сутності процесу консолідації, висловлені в науковій літературі, можна зробити висновок, що більшість вчених говорять про нього як про діяльність, яка полягає в зведенні певної кількості нормативних актів, що діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в один нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Метою консолідації є усунення множиності нормативних актів, створення у структурі законодавства блоків нормативного матеріалу як вихідної бази для проведення кодифікаційної роботи. Таким чином, консолідація – це специфічний вид систематизації законодавства, кінцевою метою якого є усунення множинності нормативних актів, їх уніфікація і утворення в структурі законодавства великих однорідних блоків в якості дуже важливої проміжної ланки між процесами правотворчості та кодифікації. Проте, в такому разі залишається незрозумілим, чим же різняться між собою процеси кодифікації і консолідації. Адже такі ознаки, як прагнення уникнути множинності нормативних актів, утворення в кінцевому рахунку одного нормативного акту замість кількох і здійснення цих процесів законодавчим органом, у повній мірі характерні і для процесу кодифікації. На нашу думку, досить часто визначення консолідації, що зустрічаються у літературі, містять певні внутрішні суперечності. Наприклад, у науковій літературі консолідація визначається як один із способів систематизації законодавства, в процесі якого декілька актів об’єднуються в одному документі. Новий акт повністю заміняє об’єднані, оскільки заново приймається компетентним правотворчим органом. При цьому, особливістю консолідації є те, що зміст правового регулювання суспільних відносин не змінюється. Всі нормативні положення раніше прийнятих актів об’єднуються у новому без змін. Як правило, здійснюється їх редакційна правка: усуваються суперечності, повтори, тощо. Проте, процес прийняття нового нормативно-правового акту, який здійснюється паралельно із відміною інших, прийнятих раніше нормативно-правових актів, є характеристикою іншої форми систематизації – кодифікації, і тому не може вичерпно визначити поняття консолідації. У наведеному визначенні говориться про те, що всі нормативні положення раніше прийнятих актів об’єднуються у новому без змін, а далі в наступному реченні стверджується, що здійснюється їх редакційна правка, а саме – усуваються суперечності. На нашу думку, ці два положення містять протиріччя. Усунення суперечностей не можна визнати лише редакційною правкою. Ліквідація колізій чинних правових норм – це складова правотворчих, а не редакційних дій, адже серед багатьох можливих варіантів регулювання певних суспільних відносин обирається один і затверджується нормативно. Крім того, у випадку, якщо в нормативно-правовому акті здійснено усунення суперечностей, уже не можна стверджувати, що в ньому не відбулося ніяких змін. Таким чином, на нашу думку, визначення процесу консолідації, що наводяться у науковій літературі не є достатньо вичерпними. Так, наприклад, О.Ф. Скакун визначає консолідацію як спосіб (форму) систематизації, який полягає в об’єднанні кількох нормативно-правових актів, діючих в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Консолідація виражається в підготовці і прийнятті укрупнених актів на базі об’єднання норм розрізнених актів, що прийняті з певного питання і використовується там, де відсутня можливість кодифікації. Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів. Проте, таке визначення консолідації, яке є найбільш розповсюдженим стосовно цієї фори систематизації, що зустрічається у науковій літературі, не може залишитися без ряду зауважень. Так, постає питання, чи є можливим об’єднання кількох нормативно-правових актів, діючих в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, якщо не відбуваються зміни змісту? У визначенні поняття консолідації говориться не про об’єднання кількох нормативно-правових актів, а про об’єднання норм розрізнених актів, що прийняті з певного питання. Проте об’єднання нормативно-правових актів і об’єднання норм – не тотожні процеси. Так, в процесі кодифікації, як було зазначено вище, відбувається обробка саме правових норм, тобто процес кодифікації своєю глибиною сягає не лише елементів системи законодавства, а й елементів системи права, оскільки сутністю кодифікації є не лише об’єднання норм, але й паралельне здійснення процесу правотворчості. Так, у ході здійснення інкорпорації обробляються (об’єднуються у збірник) саме нормативно-правові акти, а не правові норми. Дана характеристика є однією із визначальних для з’ясування правової природи інкорпорації як форми систематизації. У науковій літературі не існує однозначної точки зору стосовно визначення “матеріалу”, який обробляється в ході процесу консолідації. Зазвичай, чітко не наголошується на тому, що саме систематизується: нормативно-правові акти чи нормативні приписи, і в якому порядку даний процес здійснюється, а це є суттєвим для з’ясування правової природи цього виду діяльності. Так, С.Г. Меленко зазначає, що до структури створеного консолідованого акту, як правило, входять окремі однопрофільні статті, глави, параграфи, які розташовані у визначеній послідовності. Повертаючись до визначення консолідації, яке аналізується, слід звернути увагу на питання визначення критеріїв, за якими сфера суспільних відносин, що зазнає консолідації, визнається як така, де відсутня можливість кодифікації. На нашу думку, важко погодитися з тим прикладом, яким ілюструється результат процесу консолідації (видання Зводу законів, зокрема – Звід законів західних губерній – в Україні XIX ст., Звід законів Російської імперії в 16-ти томах, Звід законів СРСР, Звід законів США). Так, виходячи із попередніх положень розглядуваного визначення поняття “консолідація”, її наслідком повинен бути один укрупнений нормативний акт, утворений на базі інших нормативних актів. Але Звід законів аж ніяк не стає єдиним нормативно-правовим актом. У ньому зібрані усі чинні закони, які, однак, не перетворюються внаслідок такого зведення в один укрупнений нормативно-правовий акт або у певний глобальний закон. Саме тому, на нашу думку, видання Зводу законів слід визнати результатом здійснення інкорпорації законодавства, а не його консолідації, так як, Зводу законів притаманні ознаки, характерні для збірників законодавчих актів, які видаються як результат проведення інкорпорації законодавства. На нашу думку, вичерпного, остаточного, чіткого визначення поняття “консолідація” юридичною наукою не вироблено, воно залишається в певній мірі нечітким і неоднозначним. Зазначимио, що стосовно розуміння консолідації як укрупнення у сфері нормативно-правового регулювання, то воно не являється достатньо вдалим, так як, поняттям укрупнення можна позначити як процес кодифікації (після прийняття кодексів скасовуються опрацьовані нормативно-правові акти), так і процес інкорпорації (видається значний за обсягом збірник нормативних актів замість розрізнених одиничних, які, будучи роз’єднаними, не дають повного уявлення про весь обсяг нормативного регулювання даної сфери суспільних відносин).
Література: 1. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. – К.: Кондор. – 2002. 2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Харків: Консум. – 2001. – С. 260. 3. Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі. – 1997. – С. 33. 4. Меленко С.Г. Поняття та специфіка консолідації як виду систематизації законодавства // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 45. Правознавство. – Чернівці: Видавництво “Рута”. – 1999. – С. 26-29.
e-mail: sasha_yegorov@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
