На сьогодні в Україні найголовнішими проблемами, які потребують особливої уваги суспільства, є такі порушення прав дітей, як недбале ставлення та злочинні дії по відношенню до малолітніх, а саме: примушення до праці і торгівля дітьми.
Не дивлячись на досить чітко розроблену на сьогодні законодавчу основу щодо захисту прав дітей, в Україні дедалі збільшується кількість дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Залишення дітей без батьківського піклування спричиняється соціально-економічними, морально-етичними, психологічними причинами тощо, що призводить до негативних наслідків: порушується базове право дитини виховуватися в сімейному оточенні (Конвенція ООН про права дитини) та збільшується кількість вихованців державних закладів опіки. Підтвердженням цього є звичайна статистика: торік під час рейдів правоохоронці затримали понад 50 тисяч безпритульників. У порівнянні з минулими роками, за офіційною статистикою, їх кількість зросла майже на 12 тисяч. Більшість безпритульних – з неблагополучних родин та діти-сиріти. В Україні їх майже 98 тисяч.
За даними, наведеними у Державній доповіді про становище дітей в Україні (за підсумками 2005 року) у навчально-виховних закладах, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, виховується близько 25 тисяч дітей, з них приблизно половина у школах-інтернатах, близько 5 тисяч осіб – у будинках дитини системи Міністерства освіти і науки, 3 тисячі – в дитячих будинках системи Міністерства охорони здоров’я, 3,2 тисячі – в будинках-інтернатах Міністерства праці та соціальної політики України.
Законодавство України гарантує цілу низку пільг і допомоги дітям-сирітам та дітям, позбавленим батьківської опіки. Разом з тим, соціальне сирітство набирає загрозливих масштабів. Діти України сиротіють, маючи живих батьків: щороку близько шести тисяч дітей залишаються без батьківської опіки.
Проблема сирітства в Україні породжує й іншу проблему. Діти, залишені батьками, які не потрапили до інтернату чи втекли з нього, часто стають жертвами торгівців живим товаром. Їх продають з метою трансплантації органів або з метою сексуальної чи трудової експлуатації. Невтішний висновок прозвучав на міжнародному семінарі з протидії торгівлі людьми: „Діти вулиці - потенційні жертви работоргівців”. На сьогоднішній день немає достатньої інформації про реальну кількість українських жінок і дітей, котрі постраждали від міжнародної торгівлі людьми. Особливе занепокоєння викликає вчинення подібних злочинів проти дітей.
Основними причинами, які спричиняють торгівлю людьми, зокрема дітьми, в Україні є: сучасний стан економіки і зайнятості населення України; недоліки нормативно-правового регулювання соціально-економічної сфери, а також прогалини кримінального, кримінально-процесуального й адміністративного законодавства; недосконалість законодавчої бази та її невідповідність нормам міжнародного права, що обмежує можливості правоохоронних органів щодо боротьби з такими злочинами; пропаганда розпусти і насильства в засобах масової інформації; бездоглядність дітей, хиби навчально-виховної роботи з ними; поширення алкоголізму і наркоманії та значне омолодження цих явищ; слабка поінформованість потенційних потерпілих про порядок виїзду з України; недостатній і нерегулярний контроль за діяльністю фірм, агентств та інших суб'єктів господарювання, що здійснюють працевлаштування громадян, надають шлюбні послуги, організовують туристичні поїздки тощо; недостатня активність правоохоронних органів щодо боротьби з торгівлею людьми, проституцією і правопорушеннями у сфері громадської моралі.
Впевнені, що у вирішенні всіх цих проблем складність полягає у тому, що вони всі взаємопов`язані. Тому вирішити усі ці проблеми можна в умовах прийняття комплексної програми, а саме: підвищення соціально-економічного рівня населення; кардинальне реформування чинної системи інтернатних закладів в Україні з метою найкращого забезпечення права дитини на розвиток; вирішення проблеми працевлаштування дітей-сиріт після закінчення навчання; з огляду на міжнародний характер проблеми необхідно розв'язати питання практичної взаємодії правоохоронних органів України й зарубіжних країн у боротьбі з торгівлею дітьми; приділити увагу профілактично-роз'яснювальній роботі; ввести спеціальні курси в навчальні плани з підготовки фахівців для правоохоронних структур з питань, пов'язаних з боротьбою з насильством і торгівлею людьми; дітей, які мають конфлікт із законом, держава повинна захищати.
Таким чином, попередження торгівлею дітьми, ефективна боротьба з цим негативним явищем можливі лише за умов консолідації зусиль міжнародних організацій, державних органів та громадських організацій.
Проблему торгівлі людьми, різні види насильства та експлуатації треба й надалі розглядати та досліджувати не тільки науковцям, а й практичним працівникам, у тому числі правоохоронним органам, щоб виявляти причини та умови існування цих негативних явищ у суспільстві.
Література:
1. Волинець Л.С. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи. - К.: Логос, 2000. - 74 с.
2. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2005 року. - К.: Державний ін-т проблем сім`ї та молоді, 2006.- 225 с.
3. Торгівля жінками та дітьми: сучасний стан і тенденції. /В.О. Іваненко. // Часопис Київського університету права. - К., 2004.- №3.
4. Торгівля людьми в Україні - причини існування та шляхи протидії. / А.О. Шеваріхін. // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України”, 2002. - №5.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
