Не для кого не буде новиною, що розвиток заохочувальних норм знайшов
своє відображення в новому Кримінальному кодексі 2001 року, в якому
передбачений розділ IX «Звільнення від кримінальної відповідальності»,
розділ XII «Звільнення від покарання і його відбування» і заохочувальні
норми, які містяться в Особливій частині КК.
Позитивна оцінка
активних дій винної особи в соціально корисному для суспільства напрямку
знаходить своє відображення в кримінальному законодавстві не тільки
України. Подібна поведінка в тій чи іншій мірі заохочується в країнах з
різними правовими системами, як з англосакською, так і з
романо-германською та іншими (Німеччині, Чехії, Бельгії, Нідерландах,
Китаї, Франції, Іспанії, Данії, Росії, Білорусії, Узбекистані,
Таджикистані та ін.).
Наприклад, в Чехії і Германії звільняються від
кримінальної відповідальності особи, які після вчинення злочину,
здійснили дії, які підпадають під ознаки дійового каяття. Так,
відповідно до § 64 КК Чехії кримінальна відповідальність за ряд злочинів
(державна зрада, зрадництво, розголошування таємниці, ухилення від
сплати податків, створення злочинного співтовариства і т.п.) відпадає,
якщо особа, яка вчинила злочин: а) добровільно запобіжить настанню
шкідливих наслідків або усуне їх; б) добровільно повідомить про злочинне
діяння [1, с. 47-48]. Кримінальні кодекси європейських країн також
передбачають звільнення від кримінальної відповідальності при явці з
повинною після втечі засудженого, при дачі хабара і деяких інших
випадках [2, с. 71].
У США широкого поширення набув встановлений
кримінально-процесуальним законодавством інститут угоди між обвинувачем і
захисником про визнання провини обвинуваченим. Цей інститут забезпечує
спрощену, прискорену процедуру судового розгляду (так як справи
розглядаються одноособово суддею, тому що судова практика США давно вже
встановила, що обвинувачений може відмовитися від суду присяжних тільки в
тому випадку, якщо він визнав себе винним) і винесення більш м’якого
вироку, якщо обвинувачений зробив заяву про визнання провини [3, с.
9-10].
Кримінальний кодекс Китаю передбачає в числі обставин, які
звільняють від відповідальності або пом'якшують покарання, дійове
каяття, повернення викраденого і наявність вимагання при хабародавстві
[4, с. 75].
Новий Кримінальний кодекс Франції кримінально-правовим
наслідком дійового каяття визначає як звільнення від кримінальної
відповідальності, так і зниження покарання наполовину, третину або
чверть максимальної межі санкції [5, с. 37].
Згідно Кримінальному
кодексу Іспанії обставинами, які пом'якшують кримінальну
відповідальність, є дії винного, направлені на відшкодування збитку,
заподіяного потерпілому або усунення його наслідків в будь-якій стадії
виробництва у справі до проголошення вироку, а також, коли винна особа
признається властям у вчиненні злочину, не знаючи ще про порушення
кримінальної справи проти нього [6, с. 18].
У Кримінальному кодексі
Данії дійове каяття служить підставою пом'якшення покарання або
звільнення від покарання. Причому пом'якшення покарання застосовується,
якщо винний повністю загладив шкоду, заподіяну діянням, або добровільно
прагнув запобігти завершенню діяння, а також добровільно з'явився з
повинною і повністю признався [7, с. 254].
У Росії [8, с. 55],
Білорусії [9], Узбекистані [10] та Таджикистані [11] за наявності ознак
дійового каяття (щирого розкаяння, активного сприяння розкриттю злочину,
явки з повинною, загладжування заподіяної шкоди тощо) передбачено
звільнення від кримінальної відповідальності.
Так, на приведених
прикладах можна переконатися в тому, що кримінальне законодавство
зарубіжних країн, враховуючи соціально корисну післязлочинну поведінку
винних осіб, містить певні норми, що мають безпосереднє відношення до
дійового каяття. При поступовому розширенні сфери застосування інституту
звільнення від кримінальної відповідальності в більшості країн,
тенденція до розширення спостерігається і в кримінально-правовому
законодавстві України.
Література:
1. Уголовный кодекс Чехии. – М.: Иностранная литература, 1999. – С. 47-48.
2.
Келина С.Г. Освобождение от ответственности по уголовному праву
социалистических стран // Советское государство и право. – 1975. – № 1. –
С. 70-76.
3. Щерба С.П., Савкин А.В. Деятельное раскаяние в совершенном преступлении. – М.: Спарк, 1997. – 110 с.
4.
Кузнецова Н.Ф., Цзян Хуэйлинь. Реформа уголовного законодательства
Китая // Вестник Московского университета. Серия 11. Право, 1998, № 4. –
128 с.
5. Кузнецова Н.Ф. Новый Уголовный кодекс Франции // Вестник Московского университета. Серия 11. Право, 1994, № 2. – С. 37.
6. Уголовный кодекс Испании. – М.: Зерцало, 1998. – 394 с.
7.
Советское уголовное право. Общая часть. (Н.А. Беляев, М.Д.
Шаргородский, В.С. Прохоров и др. / Под ред. Н.А. Беляева, М.И.
Ковалева) – М.: Юридическая литература, 1977. – 543 с.
8. Житный
А. Деятельное раскаяние. Сравнительный анализ законодательства Беларуси,
России и Украины // Российская юстиция. – 2002. -№10. – С. 55-56
9. Уголовный кодекс Республики Беларусь – СПб: «Юридический центр Пресс», 2001. – 474 с.
10. Уголовный кодекс Республики Узбекистан – СПб: «Юридический центр Пресс», 2001. – 338 с.
11. Уголовный кодекс Республики Таджикистан – СПб: «Юридический центр Пресс», 2001. – 294 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
