Актуальність цієї теми полягає в тому, що наукові дослідження суспільних відносин, особливо у сфері економіки і права, на основі старих ідей і теорій втрачають сенс. Усе більше стає зрозумілим, що людство впритул підійшло до межі, за якою для подальшого розвитку, а можливо, і виживання, потрібні кардинальні зміни і рішучі кроки щодо запровадження такого економічного порядку, який би включав би негативний вплив на природне середовище.
Господарський кодекс містить частину норм, що багато в чому повторюють положення Цивільного кодексу, але не відображають особливостей правового регулювання господарської діяльності.
Виділяють два головних напрями вдосконалення господарського законодавства:
1)удосконалення норм ГК України шляхом:
- уникнення дублювання в ГК України положень ЦК України;
- розширення сфери правового регулювання господарських відносин нормами ГК України як акта прямої дії, і за рахунок цього – максимально можливе скорочення кількості актів поточного законодавства;
2)удосконалення норм актів поточного господарського законодавства шляхом:
- приведення їх у відповідність до положень ГК України;
- врахування норм ГК України при розробці та прийнятті нових законопроектів.
Науковцями Інституту економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк) розроблено проект «Концепції модернізації господарського законодавства на основі Господарського кодексу України», який містить мету, завдання, способи вирішення та основні напрями подальшої кодифікації господарського законодавства на базі ГК України [2, с. 15-17].
Також є пропозиції прийняти так званий Економічний кодекс чи Конкуренційний процесуальний кодекс, а також пропозиції щодо прийняття Інвестиційного кодексу, Інноваційного кодексу тощо.
Існує ряд неузгодженостей та суперечностей між ЦК і ГК кодексами. Прикладами таких відмінностей можуть слугувати:
- норми, що встановлюють способи захисту цивільних прав та інтересів (ч. 2 ст. 16 ЦК України), і норми щодо захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів (ч. 2ст. 20 ГК України);
- норми, що встановлюють порядок припинення юридичної особи (статті 104, 105, 106, 107, 108 ЦК України) і припинення діяльності суб'єкта господарювання (ст. 59 ГК України) тощо.
ГК України потребує не лише змістовних, а й структурних змін. Наприклад, глава 21 «Ціни і ціноутворення у сфері господарювання» навряд чи повинна бути в розділі IV «Господарські зобов'язання», а глава 28 «Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства» - у розділі V«Відповідальність за порушення у сфері господарювання» тощо.
Із віднесенням корпоративних спорів до підвідомчості господарських судів і з прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства» відчутною стала потреба більш докладного правового регулювання процедури розгляду і вирішення корпоративних спорів, особливості яких у чинному ГПК України враховані недостатньо. Потребує більш чіткого визначення і саме поняття корпоративних спорів, а оскільки останнє є похідним від категорії корпоративних прав і корпоративних відносин, то більш досконалого формулювання потребують і ці категорії матеріального (господарського) права[1, с. 26-27].
Важливим недоліком слід вважати також відсутність у ст. 6 ГК визначення принципів, спрямованих на забезпечення моральності, справедливості, та розумності здійснення господарювання, тобто ведення бізнесу.
Разом з тим, з огляду на глобальні зміни клімату, життєво необхідними стають розробка і законодавче закріплення таких принципів господарювання, які забезпечували б не стільки кількісне зростання виробництва, скільки його орієнтацію на збереження навколишнього природного середовища[3, с. 78].
Отже, можна підсумувати вищезазначене, що світова фінансово-економічна криза з беззастережною очевидністю показала повну неготовність вітчизняної економіки протистояти кризовим явищам у світовій економічній системі. І одним з найскладніших у цій ідеології є питання управління сферою господарювання і, відповідно, незмірне зростання ролі державного управління, з одного боку, і майже неможливість пристосування до нових реалій вільного ринку через природну нестримність його учасників – підприємців до наживи, з іншого. Саме тому потрібно вдосконалювати законодавство, заповнювати його прогалини і підлаштовувати правові норми під наш час, під нові потреби суспільства.
Література:
1) Проблеми удосконалення господарського і господарського процесуального законодавства/ В. С. Щербина// Судова практика. – 2011. - №5. – ст. 25-29.
2) Деякі проблеми удосконалення господарського і господарського процесуального законодавства/ В. Щербина // Право України. – 2010. - №8. – ст. 13-18.
3) Принципи господарювання і модернізація господарського законодавства України на сучасному етапі розвитку/ Р. Б. Прилуцький // Вісник господарського судочинства. – 2011. - №3. – ст.73 -81.
e-mail: yana_lisnyak1991@mail.ru
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
