Для успішного розвитку правової держави велике значення має постійна протидія злочинності, вдосконалення системи запобігання вчиненню злочинів, своєчасне виявлення та усунення їх причин і умов, а також забезпечення прав людини. Основним суб’єктом, на який покладені ці функції, є органи внутрішніх справ. Постає питання про забезпечення безпеки самих працівників правоохоронних органів, наділення їх правовим та суспільно-соціальним захистом. Соціально-економічна, політична та криміногенна ситуація, що склалася у суспільстві, значно ускладнила умови професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ, підвищила ступінь професійного ризику. Що ще більш загострило проблему життєдіяльності працівників органів внутрішніх справ. Враховуючи важливість цієї проблеми, у директивних вказівках та вимогах колегії МВС України, керівництва міністерства неодноразово підкреслювалось безумовність пріоритету життя і здоров’я особового складу над будь-якими інтересами чи завданнями оперативно-службової діяльності.
Підвищені ризик та небезпека – невід’ємні складові професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ. Кожний день працівників міліції спіткають екстремальні ситуації, які так би мовити екзаменують їх, а також інших учасників подій. Працівники міліції повинні бути орієнтовані на поєднання рішуче виконаних службових обов’язків щодо припинення правопорушень та надання допомоги населенню. Працівники органів внутрішніх справ завжди повинні виявляти правдивість і принциповість, уникати знервованості, зайвих силових дій, зберігаючи готовність залагоджувати самостійно конфліктні ситуації, зобов’язані застосовувати як правові, так і моральні сторони реагування при виконанні своїх обов’язків.
Поняття жертви в кримінології є ширшим за змістом, ніж потерпілого в кримінальному процесі. Під жертвою розуміють потерпілу від злочину фізичну особу незалежно від того, чи визнана вона такою у кримінально-процесуальному порядку і чи оцінює себе такою суб’єктивно. З точки зору теорії ролей, жертви злочинів можуть бути такими, які усвідомлюють своє становище через різні обставини (стійкими, які не одноразово зазнають нападу) та випадковими (коли особа була об’єктом разового злочинного посягання). Необачна, ризикована, легковажна, розбещена, аморальна, неправомірна поведінка потерпілого може полегшити, спровокувати злочин проти нього самого, оскільки він може істотно впливати на мотивацію злочинної поведінки винного. І в той же час зважена, правомірна, передбачлива поведінка людини, що опинилася в криміногенній ситуації, здатна відвернути злочинне посягання на неї або звести його до мінімуму.
За даними статистики протягом 2011 року від рук злочинців загинуло 34 працівники органів внутрішніх справ, всього ж стали потерпілими від злочинів 1240 працівники ОВС, у тому числі 85 жінок.
Важливою умовою злочинного посягання відносно працівника органів внутрішніх справ є виконання його службових обов’язків, які направлені на припинення та попередження правопорушень. Посягання на життя носить насильственний характер і може бути скоєно як до виконання потерпілим обов’язків по охороні громадського порядку та забезпеченню громадської безпеки, так і під час або після їх виконання [1, с. 16-17]..
Діяльність працівника органів внутрішніх справ повинна мати законний характер, законними повинні бути не тільки цілі, які переслідує працівник органів внутрішніх справ, але і методи їх виконання.
Коли виконання службових обов’язків здійснюється працівниками міліції з професійною деформацією, фактор віктимологічного ризику набирає сили, значно загострюється. Як правило ця категорія злочинів переходить у розряд латентних злочинів, так званої «темної злочинності», бо сама жертва не зацікавлена у офіційному розголошенні події з різних причин.
Проблема запобігання злочинним посяганням щодо працівників ОВС відноситься до категорії актуальних, а її вирішення потребує відповідної уваги.
Необхідне комплексне кримінологічне вивчення злочинів, що вчинюються проти працівників органів внутрішніх справ, їх основних детермінант та розробці рекомендацій щодо вдосконалення системи запобігання злочинам стосовно працівників органів внутрішніх справ України, особистої безпеки працівників під час несення служби та виконання службових обов’язків.
Література:
1. Татауров А.А. – Проблемы первоначального этапа расследования насильственных преступлений в отношении сотрудников органов внутренних дел: монография.- М.: Юрлитинформ, 2011.-216.
e-mail: gladkova0808@rambler.ru
|