1. Під час розслідування незаконного заволодіння вогнепальною зброєю у випадку її виявлення призначається судово-балістична експертиза такої зброї. Завданням судово-балістичної експертизи є дослідження вогнепальної зброї й боєприпасів з метою встановлення: відношення предметів до вогнепальної зброї; способу виготовлення зброї (заводський або саморобний); виду, системи, зразка, калібру зброї; факту переробки зброї й заміни в ній деталей; справності зброї і її придатність для пострілів; виду, моделі, а також конкретного екземпляра зброї по відстріляних кулях і гільзах та ін. (Плескачевський В.М., 1999 р.).
2. До об’єктів судово-балістичної експертизи відносяться: вогнепальна зброя заводського й саморобного виготовлення різного цільового призначення, боєприпаси до неї, відстріляні кулі й стріляні гільзи, одяг і предмети зі слідами дії вогнепальної зброї (Гончаренко В.Г., 2010 р.).
3. На експертизу направляються зброя, боєприпаси, гільзи, кулі й предмети зі слідами пострілів у тому стані, у якому вони були виявлені. Вогнепальна зброя повинна бути розряджена. Гільзи й кулі впаковуються в окремі конверти (пакети).
4. Для ідентифікації вогнепальної зброї по кулях і гільзам у розпорядження експерта повинні бути надані: відстріляні кулі й стріляні гільзи; ідентифікуєма вогнепальна зброя; патрони, які були в цій зброї і вилучені в обвинувачуваного. Неприпустимо направляти на дослідження замість самої ідентифікуємої зброї кулі або гільзи, отримані при експериментальних пострілах, здійснених слідчим.
5. У випадку, якщо зброя якою незаконно заволоділи була використана злочинцями з метою вчинення злочину проти життя та здоров’я громадян, то одяг зі слідами пострілу перед направленням на експертизу повинен бути просушений в розправленому виді. Місце розташування ушкодження зі слідами пострілу, для того щоб запобігти їх порушенню або видозміні при транспортуванні, повинне бути обшите шматком білої тканини.
Для вирішення питань про те, чи не є ушкодження в даному предметі вогнепальним; з якої дистанції було здійснено постріл, з якої зброї, — на дослідження необхідно направити предмет або його частину з ушкодженнями. Якщо для вирішення таких питань направляється прострелене скло, варто зібрати усі осколки, а на шматках скла, які перебували в рамі, по можливості позначити зовнішню й внутрішню сторони.
У тих випадках, коли речові докази зі слідами пострілу не можуть бути направлені до експертної установи через їх громіздкість, а також коли для вирішення питань необхідно досліджувати особливості місцевості або приміщення, то судово-балістична експертиза проводиться на місці події.
6. При призначенні повторної експертизи в експертну установу обов’язково направляються всі матеріали первинної експертизи, у тому числі кулі й гільзи, отримані при експериментальних пострілах при проведенні первинної експертизи.
7. Під час оцінки висновку судово-балістичної експертизи необ¬хідно враховувати особливості пострілу і пов’язаних з ним явищ, оскільки саме від цих факторів часто залежать результати експертного дослідження. Найбільшу доказову цінність мають зроблені в категоричній формі висновки експерта про те, що куля вилучена з тіла потерпілого (або якої-небудь перешкоди), вистрілена зі зброї, яка належить підозрюваному. Проте встановлений експертом факт тотожності за стріляною кулею не завжди свідчить про те, що саме цей екземпляр вогнепальної зброї є знаряддям злочину. Для такого висновку необхідно встановити, що досліджена експертом куля заподіяла потерпілому ушкодження і була вилучена з ранового каналу. Якщо ж куля вилучена не з тіла, а знайдена у складках одягу або в приміщенні, має бути доведено, що саме вона заподіяла поранення. Цей факт встановлюється шляхом дослідження часток тканин одягу на кулі, крові та часток ушкоджених органів людини (Гончаренко В.Г., 2010 р.).
Крім цього ототожнення зброї за кулею також не є незаперечним свідченням того, що досліджуваний екземпляр зброї було застосовано на місці події її власником. Практиці відомі випадки, коли вогнепальною зброєю з відома або без відома її власника користувались для вчинення злочину інші особи. Тому аналіз відомостей про умови зберігання зброї, можливий доступ до неї сторонніх осіб допомагає правильно оцінити причетність володільця цієї зброї до вчинення злочину.
Ототожнення зброї за гільзами може свідчити про причетність ідентифікованого екземпляра зброї до розслідуваної події лише в тому разі, якщо судово-балістичною експертизою встановлено, що куля, вилучена з тіла потерпілого (або якоїсь перешкоди), і одна з гільз, виявлених на місці події, до пострілу були частинами одного патрона. Якщо ж цей факт не встановлено, причетність зброї до вчинення злочину встановлюється на підставі інших доказів (показань свідків, потерпілого, підсудного). Встановлений експертом факт пострілу з конкретного екземпляра зброї патроном, частиною якого є гільза, може в таких випадках оцінюватися лише як непрямий доказ (Гончаренко В.Г., 2010 р.).
Слід також враховувати, що перебування зброї після проведення з неї пострілу в несприятливих умовах (у воді, вологому приміщенні тощо) призводить, внаслідок інтенсивної корозії, до змін мікрорельєфу каналу ствола та інших слідоутворюючих деталей і поверхонь, що може істотно ускладнити ототожнення зброї за кулею або гільзою чи зробити його взагалі неможливим.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
