Дослідження питання проведення допиту в рамках дистанційного судового розгляду як елементу тактики судового пізнання в справах, пов’язаних з торгівлею людьми є надзвичайно актуальним, оскільки попередньо обґрунтовані на доктринальному рівні основні положення щодо комплексної системи технічних засобів, за допомогою якої може бути здійснена дана процесуальна дія, знайшли своє відображення в нормах нового Проекту КПК. Безперечно, така новелла законодавства є прогресивним кроком законодавця в сторону інновацій, та все ж розмите регламентування даного інституту як в чинному КПК, так і в Проекті КПК свідчить про гостру необхідність детального аналізу цього питання на теоретичному рівні, з метою подальшого використання результатів таких розробок для оптимізації існуючої нормативно-правової бази.
Відтак для ефективного дослідження даного питання є сенс про слідкувати ґенезу розвитку даного інституту в вітчизняному законодавстві, практичний аспект його реалізації та доктринальні позиції з цього приводу. Торетичною розробкою даного питання займались такі відомі вчені як Ахтирська Н.М., Бардацька О.В., Васильєва М.О., Закревський А.С., Ільковець Л.Б., Куц В.М., Лавровська І.Б., Маккарті Дж., Матіяшек Л.В., Огурецький В.П., Орлеан А.М., Сканлан Ш., Хаванська Т.С. та інші.
У ч. 6 ст. 303 Кримінально-процесуального кодексу України передбачена можливість проведення дистанційного допиту (тобто допиту в умовах віддаленої присутності допитуваної особи). Згідно з цією нормою для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд (суддя) за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, адвоката, самого свідка чи запрошеного ним захисника виносить мотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, та надання права учасникам процесу слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них [1, 205].
В Проекті КПК питанню проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції, присвячено однойменну статтю [2, 127], зміст якої окреслює особливості проведення даної слідчої дії досить поверхнево та зовсім не регулює питання технічного забезпечення проведення такої дії та інших, організаційних нюансів. В справах, пов’язаних з торгівлею людьми проведення дистанційного допиту є гострою необхідністю, адже використання саме зазначеної тактики судового пізнання, дасть змогу забезпечивши безпеку особи, сприяти її ефективнішій співпраці під час судового розгляду, що матиме наслідком розширення кола фактичних даних, які складуть доказову базу та відповідно обумовить високу вірогідність встановлення істини у справі. Той факт, що показання потерпілих та свідків складають основу доказової бази в справах, пов’язаних з торгівлею людьми, дає підстави стверджувати, що в введення інституту дистанційного допиту є додатковою гарантією встановлення істини у такій категорії справ.
На поточний момент, технічні засоби, використання яких в справах, пов’язаних з торгівлею людьми, сприятимуть встановленню обставин злочину і відповідно постановленню правосудного вироку, використовуються обмежено, про це свідчить дослідження судової практики.
Відтак в даному аспекті, варто виділити дві основні проблеми нормативно-правову та практичну. При чому, суть першої з них полягає в тому що, в кримінально-процесуальному законодавстві не визначено – які технічні засоби можуть використовуватися для проведення дистанційного допиту, яким чином суддя буде ідентифікувати особу свідка чи іншого учасника процесу, яких знаходиться на значній відстані тощо. [4, 263]
Практична проблема ж полягає в тому, що вартість системи дистанційного судового розгляду складає близько 15 тис. доларів, при чому, такі дані наведені зі слів заступника координатора Програми протидії торгівлі людьми Представництва МОМ в Україні, Оксани Горбунової, керівника проекту, в рамках реалізації якого, Івано-Франківський, Луганський обласні суди та ще декілька судів в різних обласних центрах були оснащені спеціальними технічними засобами дистанційного судового розгляду. Що ж до позиції законодавця в цьому питанні, то варто відзначити, що Перехідними положеннями законопроекту Кабмін зобов’язано у місячний строк з дня опублікування Кримінально-процесуального Кодексу внести на розгляд Верховної Ради пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із ним, у тому числі, з метою забезпечення відповідного фінансування. Йдеться зокрема про оснащення органів досудового розслідування електронними засобами контролю; створення та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань; обладнання органів досудового розслідування технічними засобами фіксування кримінального провадження і технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференцзв’язку (ВКЗ). [2, 369]
Таким чином, узагальнюючи вищенаведене, можна стверджувати, що фінансування таких нововведень потребуватиме значних фінансових ресурсів, що породжує необхідність моніторингу правомірності тендерних процедур закупки та встановлення з метою запобігання зловживань та правопорушень, крім того, в світлі нових законодавчих тенденцій, існує необхідність в прийнятті певної інструкції щодо порядку використання спеціальних технічних засобів для проведення дистанційного судового розгляду, яка б деталізувала порядок та організаційні особливості проведення таких процесуальних дій.
Література:
1. Кримінально-процесуальний кодекс України в редакції від 13.11.2011 р. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
2. Проект Кримінально-процесуального Кодексу України. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42312
3. Луценко Є., Матіяшек Л., Сканлан Ш., Шваб І., Торгівля людьми в Україні: оцінка заходів спрямованих на протидію. – К., 2004- 247с.
4. Ширіна С.А. Дистанційний судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язані із безпекою дорожнього руху. – Митна справа – 2011 - №6(78) частина 2, книга 1 – с.260-265
e-mail: bukovyna-s@ukr.net
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
