АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ІНОЗЕМЦІВ: ПІДСТАВИ, ВИДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ
12.05.2007 21:38
Автор: Гарбарчук Ірина Федорівна, студентка юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Адміністративне право. Митне та податкове право]
Із розвитком сучасних міжнародних відносин проблема правової регламентації адміністративної відповідальності іноземців і осіб без громадянства в Україні стає актуальною, оскільки не всі іноземці відвідують нашу країну з миролюбними цілями. Як показує аналіз закордонного законодавства у всіх державах цьому питанню надається важливе значення. Питання адміністративної деліктоздатності іноземців тією чи іншою мірою висвітлені у працях О. Кузьменко, О. Малиновської, В. Новіка, В. 0лефіра, Ю.Тодики, М. Хаворнюка, Б. Прощаєва, М. Марченко, С. Трофімова, проте, на наш погляд, вони потребують подальшого дослідження і вдосконалення[3,10].
Статистика свідчить, що серед загальної кількості адміністративних правопорушень, їх, вчинених іноземцями на території України займає значний відсоток. Зокрема, часто вчиняються такі адміністративні правопорушення як порушення правил перебування в Україні, недотримання порядку реєстрації, про¬живання за недійсними документами, недотримання порядку пересування і вибору місця проживання. Головними чинниками, що сприяють вчиненню правопорушень серед іноземців в Україні є: слабка взаємодія органів внутрішніх справ з адміністрацією підприємств, організацій, що приймають на роботу іноземних громадян; незадовільне знання іноземними громадянами й особами без громадянства основ законодавства України; недостатня правова роз’яснювальна робота серед іноземних громадян і осіб без громадянства в місцях їхнього компактного проживання і роботи [4].
Конституція України поширює на іноземців, які на законних підставах перебувають в Україні, права, свободи і обов'язки, передбачені для її громадян, за винятками, встановленими самою Конституцією, законами чи міжнародними договорами України [3, 10]. Одним з таких винятків є можливість застосування у відповідних випадках до іноземних громадян та осіб без громадянства адміністративного видворення за межі України. Застосування зазначеного примусового заходу передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення [2] і Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” [5].
У ст. 24 КУпАП встановлено, що законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок. Зазначимо, що відповідно до цієї статті для застосування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного видворення необхідним є: а) наявність законів, які передбачають саме адміністративне видворення; б) вчинення адміністративного проступку, який грубо порушує правопорядок.
Законом, який необхідно використовувати для застосування ст. 24 КУпАП, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що містить ст. 32 «Видворення за межі України». Ця стаття визначає, що іноземець та особа без громадянства підлягають затриманню і адміністративному видворенню у примусовому порядку, коли вони ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або коли є обгрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виїзду. З наведеного тексту випливає, що адміністративне видворення може застосовуватися лише у двох випадках: а) якщо відповідні особи ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення; б) якщо є обгрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Як бачимо, Закон не містить вказівок на зв'язок адміністративного видворення з адміністративним правопорушенням. У першому випадку він характеризує діяння, за вчинення якого застосовується адміністративне видворення, — ухилення від виїзду після прийняття рішення про видворення. У другому випадку йдеться про наявність у компетентного органу інформації, що іноземець ухилятиметься від виїзду.
Аналіз зазначених підстав показує, що вони не є порушеннями адміністративно-деліктного законодавства і їх вчинення не утворює складу адміністративного проступку. Так, ухилення від виїзду після прийняття рішення про видворення є порушенням рішень компетентних органів, яким надано право здійснювати контроль за перебуванням іноземців на території України, але статті, за якою такі дії кваліфікувалися б як адміністративний проступок, КУпАП не містить.
У ст. 24 КУпАП зроблено наголос на тому, що адміністративне видворення за межі України застосовується до іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок. Проте з формально-юридичної точки зору, іноземець не може порушити правопорядок. Лише одна стаття КУпАП вказує на «правопорядок» як на ознаку забороненого діяння — це ст. 212-2 «Порушення законодавства про державну таємницю», яка передбачає відповідальність за засекречування інформації про стан правопорядку.
Серед діянь, за вчинення яких до іноземців і осіб без громадянства застосовуються особливі заходи примусу, Закон «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» називає і такі, що утворюють склади адміністративних правопорушень за статтями 202, 203, 204' КУпАП. За юридичною логікою саме за них у Законі «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» необхідно було передбачити адміністративне видворення за межі України і застосовувати його як адміністративне стягнення відповідно до ст. 24 КУпАП. Але законодавець обрав інший шлях. У ст. 32 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» він встановив інший примусовий захід — «видворення за межі України». Більше того, ввів додаткову (відсутню у КУпАП) ознаку об'єктивної сторони — «грубе порушення». Таким чином, з формально-юридичних позицій необхідно зазначити, що вітчизняне законодавство не містить підстав для юридично коректного застосування до іноземців і осіб без громадянства адміністративного видворення як міри відповідальності (стягнення) за вчинення адміністративних правопорушень[3, 12].
Характеризуючи адміністративні правопорушення, скоєні іноземцями в нашій країні, варто виокремити такі особливості: адміністративна відповідальність іноземців за скоєння спеціальних адміністративних правопорушень, реґламентується загальноукраїнським законодавством; за порушення правил перебування на території України до іноземців можуть бути застосовані спеціальні санкції, такі, як видворення за межі України, повернення до колишнього місця проживання, скорочення терміну перебування. Ці санкції можуть застосовуватися лише до іноземців; питання процесуального оформлення притягнення іноземців до адміністративної відповідальності у справах про правопорушення спеціального складу є прерогативою, як правило, органів внутрішніх справ[4].
Отже, можливий диференційований підхід до кваліфікації адміністративних проступків вчинених іноземцями та вибору встановленого законодавцем порядку притягнення до відповідальності. Якщо є альтернатива у визначанні складу правопорушення, його суб‘єкта, то є необхідність вивчення даної проблематики і вироблення певних єдиних підходів.
Література
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – додаток до №51. – Ст. 1122.
3. Колпаков В. Адміністративна відповідальність іноземців: проблеми законодавчого регулювання // Юридична Україна. – 2003. – №12. – С.10-18.
4. Константінов С.Ф. Іноземці як спеціальні суб’єкти адміністративної відповідальності // Вісник НАВСУ
5. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 р. // ВВРУ. – 1994. – №23. – Ст.161.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
