На теперішній час в Україні відбуваються значні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії, створення правової держави. Забезпечення законності, захист прав громадян та інтересів держави – першочергові завдання, які потребують вирішення. Сучасна держава потребує встановлення та зміцнення законності. Неабияку роль у цьому відіграє спеціалізований інститут – прокуратура України. Міські, районні та інші, прирівняні до них прокуратури є головною ланкою системи органів прокуратури і фактично виконують найбільший обсяг роботи. Під організацією роботи слід розуміти комплекс (систему) заходів і дій, спрямованих на раціональний розподіл прокурорської праці й узгодженість індивідуальних дій прокурорів, створення і підтримання належних умов праці й нормального психологічного клімату в колективі з тим, щоб забезпечити злагоджену роботу прокуратури з реалізації покладених функцій. До основних елементів організації роботи відносять розподіл обов’язків між працівниками, планування, контроль виконання, аналіз та оцінку виконаної роботи. Додатковими елементами такої організації є робота з кадрами, поширення позитивного досвіду, діловодство. [1, с.75]
Все це в повній мірі стосується і організації роботи прокуратури з представництва прав громадян та інтересів держави в адміністративному судовому процесі. Одним із способів реалізації представницьких повноважень прокурора є участь у розгляді справ судами. Організовуючи роботу на даному напрямі, прокурор повинен враховувати наступні моменти: контроль за розглядом справи в суді здійснюється тим прокурором, який заявив позов; здійснення контролю керівником прокуратури за якістю підготовки прокурорів до судових засідань, їх участю в судових процесах, повнотою та своєчасністю застосування наданих процесуальних повноважень, формування наглядових проваджень; виявлення та відслідковування відомостей про наявність на розгляді в судах справ чи винесених судових рішень, що порушують права громадян або інтереси держави та потребують застосування представницьких повноважень прокурора; забезпечення участі прокурора в розгляді судами справ у випадках, передбачених законом; забезпечення своєчасного реагування на незаконні рішення суду в адміністративних справах.
Якщо ситуація з представництва інтересів громадян є досі поширеною і на практиці проблем з її реалізацією не виникає, то постає питання щодо представництва інтересів держави. Найпоширеними є випадки підготовки адміністративних позовів в інтересах держави в особі тих чи інших органів, підприємств за результатами правозахисної діяльності. Проте, галузевий наказ Генерального прокурора від 29.11.06 №6гн «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» вимагає від прокурорів виявляти та відслідковувати відомості про наявність на розгляді в судах справ чи винесених судових рішень, що порушують права громадян та інтереси держави та потребують застосування представницьких повноважень прокурора [2] Законодавством не зазначено конкретний спосіб, за допомогою якого прокурор має отримувати такі відомості. Найпростішим тут було б направити відповідні запити до суду та чекати надходження інформації. Але, як показує практика, такий механізм практично не спрацьовує через небажання судів здійснювати дії, які не передбачені чинним процесуальним законодавством, відсутність обліку справ за певними категоріями.
Необхідна інформація може надходити як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел. До зовнішніх можна віднести: звернення громадян та юридичних осіб; повідомлення підприємств, установ, організацій; публікації та виступи в засобах масової інформації; матеріали ревізій, перевірок, проведених контролюючими органами; подання та клопотання про вжиття заходів прокурорського реагування від органів державної влади, місцевого самоврядування та контролюючих органів; матеріали перевірок, проведених правоохоронними органами; матеріали справ про адміністративні правопорушення, у тому числі про вчинення корупційних діянь. Особливу увагу слід надавати забезпеченню надходження регулярної щомісячної інформації від відповідних контролюючих органів. Також не слід забувати про можливість використання в роботі даних Єдиного державного реєстру судових рішень.
Не менш багатогранною є організація роботи з апеляційного та касаційного оскарження судових рішень органами прокуратури та включає в себе наступні елементи (етапи): здійснення перевірки законності та обґрунтованості рішення суду за своєю ініціативою або за зверненнями до прокуратури осіб, у тому числі, які безпосередньо брали участь у справі, де зачіпаються їхні інтереси; підготовка, складання і внесення апеляційної скарги; підготовка і участь у судовому засіданні.
Відповідно до вимог п.12.2 наказу Генерального прокурора №6гн від 29.11.06, касаційні скарги в адміністративних справах повинні вносити прокурори обласного рівня. З цією метою, прокурор районного рівня за наявності підстав для касаційного оскарження, повинен подати до прокуратури області мотивоване клопотання, склавши висновок по справі, проект касаційної скарги та надавши копії необхідних документів. Слід зазначити, що така організація роботи не відповідає вимогам процесуального законодавства та в багатьох випадках не виправдовує себе. По-перше, прокурор, який подав адміністративних позов (або вступив у розгляд справи), обізнаний в матеріалах справи, зокрема – щодо доказів, пояснень сторін та інших учасників процесу. По-друге, саме він підписав позов, апеляційну скаргу, має відповідну позицію щодо позовних вимог. І тому, саме він має право щодо подальшого оскарження рішення суду. Нарешті, позиція прокуратури області та районної прокуратури може не збігатись. Проте це не повинно відображатись на захисті прав громадян та інтересів держави. Отже, тільки прокурор, який ініціював відкриття процесу, повинен довести справу до кінця. На цьому етапі дуже велике значення має дотримання строків касаційного оскарження, а процес підготовки прокуратурою області скарги, з’ясування обставин справи може вийти за межі таких строків. Отже, доцільно було б закріпити право прокурора районного рівня самостійно подавати касаційні скарги, з одночасним спрямуванням відповідного повідомлення до прокуратури області.
Таким чином, діяльність прокуратури щодо представництва прав громадян та інтересів держави в адміністративному судочинстві повинна носити системний та постійний характер. Прокурор зобов’язаний своєчасно та повно застосовувати представницькі повноваження та забезпечити дотримання законності на відповідній території, в тому числі через прийняття судом законних та обґрунтованих рішень, реального поновлення порушених прав громадян та інтересів держави.
Література:
1. Матвієць А. Організація роботи прокуратури району (міста) з представництва в суді інтересів держави у галузі земельних відносин / А. Матвієць // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2010. - №1. – С.75-80.
2. Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень: наказ ГПУ №6 від 29 листопада 2006 року: (Електронний ресурс). – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
