Суспільно небезпечні діяння роблять конкретні люди. Кожний випадок здійснення злочину має свої індивідуальні риси, у тому числі щодо характеристики особи, винної в цьому злочині. Кожна особистість має специфічні властиві ознаки, що становлять її індивідуальність.
Всі індивідуальні характеристики не можуть знайти відбиття в теоретичних і законодавчих конструкціях складів злочинів. У теорії кримінального права обрані найбільш типові властивості та особистості злочинця.
Суб’єкт злочину – це мінімальна сукупність ознак, що характеризують особу, що вчинила злочин та необхідна для залучення його до кримінальної відповідальності. Відсутність хоча б одного із цих ознак означає відсутність складу злочину.
Спеціальний суб’єкт містить окрім загальних ознак ще й додаткові, які більш конкретизують особу злочинця.
Частина 2 ст. 18 визначає, що спеціальним суб’єктом злочину є фізична, осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність за злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа. Отже, спеціальний суб’єкт – це особа, яка крім обов’язкових загальних ознак (фізична, осудна особа, що досягла певного віку), має додаткові спеціальні (особливі) ознаки, передбачені в статті Особливої частини для суб’єкта конкретного складу злочину (наприклад, службовий стан, професія, певна діяльність, родинні відносини, тощо).
Прийнятий 5 квітня 2001 року Кримінальний кодекс України (з наступними змінами) запровадив у правову дійсність ряд новел, які визначають поняття спеціального суб'єкта злочину, встановлюють нові види спеціальних суб'єктів, у раніше чинному законодавстві не зазначених. На практиці нерідко виникають труднощі при кваліфікації злочинів, що вчиняються такими суб’єктами.
У кримінальному законодавстві України спостерігається тенденція розширення кількості норм, що встановлюють відповідальність суб'єктів, які володіють спеціальними ознаками. Так, за період з 1990 до 2008 року кількість складів зі спеціальним суб'єктом у кримінальному законодавстві збільшилася на 10% від загальної кількості злочинів. Аналогічна тенденція зберігається і сьогодні. Можна також виділити певні проблеми, а саме:
По – перше, актуальність обраної теми диктується потребами практики, яка зіштовхується із значними труднощами при кваліфікації злочинів зі спеціальним суб'єктом.
По - друге, властивості спеціальних суб'єктів злочину мають значення не тільки при кваліфікації злочинних діянь, але можуть служити ще й підставою для призначення того чи іншого виду покарання, що також диференціюється в залежності від властивостей суб'єкту, впливаючи на відповідальність шляхом призначення спеціального виду покарання, або враховується як обставина, що характеризує особистість винного. Названий аспект проблеми також вимагає свого дослідження в процесі вирішення питання про сутність і зміст відповідальності спеціальних суб'єктів злочину.
Вищесказане говорить про необхідність теоретичного узагальнення проблематики відповідальності спеціальних суб'єктів злочину в сучасних умовах розвитку кримінально-правової теорії і правозастосовчої діяльності в Україні.
Література:
1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III (далі – КК України)
2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 травня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. - С. 904.
3. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів. - К.: А.С.К., 2001.
4. Кримінальне право. Особлива частина: Підручник / Александров Ю. В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін. - К., 1999. - c. 75.
__________________________________
Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права № 2 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Тарасенко Анатолій Володимирович
|