Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним з принципів судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Зміст цього принципу конкретизований у ст. 27 нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), який прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 2012 року, а набрав чинності з 20 листопада 2012 року.
У ч. 1 даної статті встановлено, що учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухваленні в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом. У ч. 2 ст. 27 КПК зазначено, що кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито.
Про гласність судового провадження йдеться і у міжнародно-правових документах. Так, у ст. 11 Загальної декларації прав людини вказано, що кожна людина, яка обвинувачується у вчиненні злочину, має право вважатися безвинною доти, доки її винність не буде встановлена законним шляхом прилюдного судового розгляду, за яким їй забезпечуються всі можливості для захисту. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права закріплює право кожного, кому пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, на справедливий та публічний розгляд справи (ст. 14).
У ст.6 Європейської конвенції про захист прав і свобод людини передбачено, що кожна людина при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд такої справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Судова постанова оголошується прилюдно, але преса і відвідувачі можуть не допускатися до залу засідань протягом усього судового розгляду або якоїсь його частини з метою збереження моральних засад, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, коли того вимагають інтереси малолітніх чи захисту конфіденційності особистого життя сторін або у разі неминучої потреби, коли, на думку суду, в особливих випадках привселюдність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
У юридичній літературі вірно відмічається (В. Т. Маляренко), що реалізація ідеї гласності у кримінальному судочинстві має велике значення для формування правосвідомості населення, довіри до правосуддя, забезпечує виховний вплив судового процесу на підсудних, громадян у залі суду та поза нею через засоби масової інформації. Гласність є своєрідним громадським контролем за діяльністю суддів, прокурорів, слідчих, захисників, що, безперечно, підвищує у них почуття відповідальності за хід та результати процесу, позитивно впливає на етику взаємовідносин осіб, які беруть участь у справі. Гласність не прямо, але досить відкрито сприяє підвищенню професійної кваліфікації суддів, прокурорів, захисників завдяки кращому баченню в таких умовах своїх помилок та промахів, а також позитивних актів діяльності.
Разом з тим не вся інформація, що складає предмет судового розгляду, має бути доступна для громадськості. У ст. 27 КПК передбачені певні винятки з принципу гласності. Обмеження гласності судового провадження відбувається при проведенні закритого судового розгляду.
У ч. 2 ст. 27 КПК передбачено, що слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у випадках : 1) якщо обвинувачений є неповнолітнім; 2) розгляду справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; 3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи; 4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; 5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 315 КПК рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні приймається в підготовчому судовому засіданні.
Учасники судового провадження та інші особи, присутні на закритому судовому засіданні, не мають права використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Не допускається також проведення в залі судового засідання фото - і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання. Такий висновок випливає зі змісту ч. 2 ст. 11 Закону «Про судоустрій і статус суддів України».
Необхідно акцентувати увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 27 КПК суд може, а не зобов’язаний прийняти рішення про проведення закритого судового засіданні, якщо здійснення провадження у відкритому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.
КПК 1960 року по іншому регулював дане питання. У ч. 1 ст. 20 цього Кодексу зазначалось, що розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці. Це означає, що обов’язково повинно проводитись закрите судове засідання, якщо йшлося про охорону таких таємниць.
На нашу думку, так само слід регламентувати дане питання і у чинному КПК. Вважаємо доцільним перше речення ч. 2 ст. 27 КПК викласти у такій редакції : «Кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці». Також пропонуємо виключити п. 4 з ч. 2 ст. 27 цього Кодексу.
У випадку проведення закритого судового засідання принцип гласності продовжує діяти, хоча і до певної міри в обмеженому вигляді, оскільки таке засідання проходить за участю прокурора, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників, обвинуваченого, захисника, а також свідків, експерта, спеціаліста, перекладача, судового розпорядника.
Потрібно наголосити на тому, що закрите судове засідання не гарантує нерозголошення відомостей, оскільки при його проведенні певна інформація стає відомою вказаним особам, а відповідальність за розголошення його таємниці законом не передбачена.
Слід зазначити, що у кримінально-процесуальному законодавстві деяких країн врегульовано питання про гарантії нерозголошення даних закритого судового засідання. Як приклад, можна навести ч. 3 ст. 287 «Забезпечення гласності судового розгляду» КПК Республіки Білорусь. Відповідно до цієї норми суд вправі попередити осіб, які беруть участь у закритому судовому засіданні, про недопустимість розголошення без його дозволу даних засідання, про що від них береться підписка з попередженням про відповідальність за ст. 407 Кримінального кодексу Республіки Білорусь. З метою захисту відомостей, що становлять державні секрети або іншу таємницю, що охороняється законом, яка міститься у матеріалах кримінальної справи, суд попереджає осіб, які беруть участь у закритому судовому засіданні, про відповідальність за розголошення таких відомостей, про що від них береться підписка.
На наш погляд, КПК також доцільно доповнити статтею «Забезпечення гласності судового провадження», яка має містити норму про попередження судом учасників процесу про недопустимість розголошення без його дозволу даних закритого судового провадження та про кримінальну відповідальність за таке розголошення. Крім того, Кримінальний кодекс України необхідно доповнити статтею, яка б передбачала відповідальність за розголошення даних закритого судового засідання.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
