Сучасна теорія протидії злочинності виділяє три основні напрями вдосконалення боротьби з відмиванням брудних грошей, що характерні для всіх країн світу, а саме :
– удосконалення національної кримінально-процесуальної системи, яку становлять законодавство та система установ, що здійснюють боротьбу з відмиванням брудних грошей;
– подальша криміналізація не тільки самого процесу відмивання брудних грошей, а й супутніх дій осіб, які причетні до цього процесу: створення умов для відмивання грошей, допомога в нелегальних операціях з грішми, збут коштів, отриманих незаконним шляхом, фінансування злочинних і терористичних організацій. Окремо варто виділити те положення, що основні зусилля в боротьбі з цим видом злочинної діяльності необхідно спрямовувати саме на виявлення, конфіскацію та спрямування до державного бюджету грошових коштів і матеріальних цінностей, що виявлені у процесі розслідування у справах про відмивання брудних грошей;
– посилення ролі міжнародних і недержавних організацій та установ у попередженні та боротьбі з відмиванням брудних грошей та його наслідками.
Функції міжнародних організацій у процесі протидії відмиванню грошей є різноманітними. Так, наприклад, основний інструмент ООН – розроблення міжнародних конвенцій (Конвенція ООН проти наркозлочинності від 1 листопада 1990 р., яку підписали понад ста країн світу, що визначає засади міжнародної взаємодії у протидії легалізації брудних грошей, а також численні модельні угоди для країн-учасниць з окремих питань взаємодії).
Серед інших організацій, що не мають наднаціональної компетенції, а скоріше мають функції консультаційних організацій, рішення яких не є обов’язковими для країн, наприклад, ФАТФ (Група розроблення фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів), Егмонтська група, Євразійська група з протидії легалізації брудних доходів та фінансування тероризму, Світовий банк, Базельський комітет, Вольфсберзька група тощо.
Організаціями, що мають безпосередні повноваження із встановлення взаємодії правоохоронних органів країн світу у боротьбі з відмиванням брудних грошей, є Інтерпол та Європол.
Інтерпол, крім розроблення модельних угод з питань транскордонного та поліцейського співробітництва, є практичним органом із протидії відмиванню брудних грошей. Так, до повноважень Національного центрального бюро Інтерполу деяких країн входить можливість «заморожування» підозрілих банківських рахунків на час слідства та накладання заборони на відчуження майна, яке, можливо, було отримано під час здійснення злочинної діяльності. У вересні 1983 року у складі Інтерполу утворено підрозділ по боротьбі з фінансовими злочинами «FOPAC» (Група розроблення фінансових заходів щодо боротьби з відмиванням брудних грошей), головною функцією якої став кримінальний аналіз фактів відмивання брудних грошей, розроблення методики протидії легалізації брудних грошей, проведення навчання, співробітництво з іншими організаціями, а також публікація бюлетеня «FOPAC» – видання, що містить інформацію про нові способи та факти відмивання грошей, а також заходи, що вживають правоохоронні органи у протидії цьому виду злочинної діяльності. Видається також «Енциклопедія фінансових активів», до якої входить інформація про законодавство країн світу з протидії фінансовим злочинам, а також про систему підготовки та навчання співробітників правоохоронних органів з цієї проблеми. У зв’язку з реорганізацією Генерального секретаріату Інтерполу, у 2001 році підрозділ було ліквідовано, а його повноваження в повному обсязі надано Субдиректорату фінансової злочинності та злочинності у сфері високих технологій Генерального секретаріату Інтерполу.
Європол з моменту свого створення мав певні функції щодо протидії легалізації брудних коштів. Сьогодні у його складі функціонує бюро кримінальних фінансових активів, що входить до підрозділу фінансових та майнових злочинів департаменту серйозних злочинів Європолу. Головною функцією цього підрозділу є надання допомоги в розслідуванні фінансових злочинів, а також підтримання Камденської міжвідомчої мережі повернення фінансових активів (CARIN) – міжнародної мережі обміну інформацією співробітників правоохоронних органів, що спеціалізуються на розслідуванні відмивання брудних грошей. Вона дозволяє здійснювати оперативний обмін інформацією між представниками правоохоронних органів країн Європи та третіх країн, координувати транскордонне співробітництво, відслідковувати й арештовувати активи та майно, отримані злочинним шляхом.
Окремої уваги заслуговує загальна інформаційна система Європолу «Info Ex», яка є, по суті, європейською базою даних розслідувань, що підтримує логічний пошук за пов’язаними назвами, тобто, розшукуючи особу за номером її паспорта або за прізвищем, можна отримати інформацію не тільки про анкетні дані особи, а й про попередні розслідування, ознайомитись з матеріалами щодо особи або організації.
Систему обміну інформацією в Європолі ми розглядаємо як найбільш ефективну та захищену, порівняно з іншими системами (насамперед Інтерполу), по-перше, тому що, використовуючи систему індексів, країна-розповсюджувач інформації надає її не в повному обсязі, а лише у вигляді основної інформації, розкриваючи її зміст лише за запитом тієї країни, для якої ця інформація становить інтерес. По-друге, інформація в Європолі надходить до контактних офіцерів (представники всіх країн-членів Європолу, які працюють у штаб-квартирі), тобто про неї поінформовані всі країни-учасниці цієї організації, система Інтерполу ж розуміє під собою лише двосторонній обмін інформацією або декількох країн, оскільки роботу над інформаційною системою у вигляді індексів «І-Link» в Інтерполі не закінчено.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
