Минуле XX століття показало, що об’єкти інтелектуальної власності сформувалися у великі галузі аудіовізуальної, комп’ютерної й іншої індустрії, включаючи віртуальний світ Інтернету, з найвищим рівнем доходів. Крадіжки, грабежі й шахрайства, не стали менш небезпечні, але в частині заподіюваної шкоди, злочини проти авторських прав становлять їм «гідну конкуренцію», що не дивно, тому що інтелектуальна власність має властивість переростати в матеріальну (комп’ютерні програми і бази даних і т.і.).
Незважаючи на серйозність ситуації, вітчизняна судова та правоохоронна системи як і раніше недооцінюють суспільну небезпеку порушення права інтелектуальної власності на комп’ютерні програми і бази даних, не сприймають такі злочини всерйоз, думаючи, що вони становлять небезпеку лише для іноземних корпорацій з багатомільйонними статками. При цьому не враховується, що будь-яка нелегальна діяльність, яка приносить серйозні доходи, неминуче починає контролюватися організованими злочинними угрупованнями. А комп’ютерне піратство здатне приносити не просто дохід, а надприбутки, порівнянні за розмірами з прибутками від незаконного наркобізнесу.
Парадоксальним є те, що однієї з основних причин високого рівня піратства є загальносвітовий науково-технічний прогрес. З одного боку інтелектуальна власність на комп’ютерні програми і бази даних набула значної цінності, а з іншого – сучасна технологія дозволяє з мінімальними видатками створити незаконну копію об’єкта авторських прав, який не відрізняється за якістю від аналогічної легальної.
Друга причина привабливості комп’ютерного піратства – у набагато меншій небезпеці кримінального переслідування. Кримінальне покарання за порушення авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних в нашій державі не перевищує п’яти - шести років позбавлення волі, й не порівняно за своєю вагою з покаранням за розкрадання майна або незаконний наркобізнес. Дійсно, важко знайти інший вид незаконної діяльності, де б прибуток був настільки високим, а ризик судового переслідування таким малим. Згаданий нами незаконний наркобізнес карається тривалим позбавленням волі, тоді як комп’ютерне піратство, у більшості випадків, карається лише умовним покаранням.
Комп’ютерне піратство схоже з іншими видами нелегального бізнесу. Однак у порушенні авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних є й своя специфіка. Ця злочинна діяльність підриває творчий потенціал націй, позбавляє людей, зокрема комп’ютрених програмістів й представників різноманітних напрямів інформаційних технологій можливості одержувати співрозмірну оплату за свою працю, захищати свої творчі здобутки від різноманітних замахів. І справа тут не тільки в розмірі гонорарів розробників комп’ютерних програм і баз даних, хоча й це не маловажливо. Питання ширше – йдеться про реалізацію положень ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Україна як суверенна держава зобов’язана забезпечити умови для реалізації творчих здібностей особи. Крім суто матеріальної шкоди, автор комп’ютерної програми і бази даних відчуває й моральні страждання, тому що творчий здобуток, у яке він вклав не тільки працю, але й душу, використовується для збагачення спритними ділками, найчастіше всупереч його творчому задуму. Це може спричинити найтрагічніші наслідки аж до відмови від подальшої творчої діяльності або від’їзду за кордон.
Необхідно відзначити, що «комп’ютерні пірати» нічим не сприяють розвитку творчої індустрії країни, вони лише привласнюють собі її кращі плоди. Вони не вкладають гроші в авторів-розробників програмного забезпечення, не займаються пошуком талановитої молоді, фінансуванням наукових досліджень. Таким чином, комп’ютерні пірати, наносячи матеріалу шкоду правовласникам, підривають національну індустрію комп’ютерних програм й інших видів бізнесу, пов’язаних з інтелектуальною власністю.
Комп’ютерні пірати завдають шкоди й безпосередньо державі – як її економічному благополуччю, так і авторитету на міжнародній арені. Бюджет України недоодержує значні суми у вигляді податків.
Ще одна негативна якість комп’ютерного піратства – сприяння правовому нігілізму, для якого характерні : юридична некомпетентність (відсутність правових знань); негативна оцінка права (заперечення його соціальної цінності); поширення навичок і стереотипів неправової й протиправної поведінки.
Злочинне порушення авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних носить масовий характер – більша частина угод цього ринку нелегальна, і лише невелика частина його учасників діє відповідно до закону. Для наочності змоделюємо дану ситуацію стосовно відносин власності: уявимо, що основний обіг майна в Україні здійснюється не за допомогою цивільно-правових угод, а шляхом крадіжок і шахрайства. Відповідно, в ситуації, коли протиправне є нормою, уявлення населення про законність зміщується; досвід зневаги до права, отриманий у цій «малозначній», на перший погляд, сфері, громадяни переносять й на інші життєві ситуації.
Тому, підсумовуючи, уважаємо за можливе класифікувати негативні наслідки порушення авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних (комп’ютерне піратство) за такими групами:
1) комп’ютерне піратство підриває індустрію інтелектуальної власності, що у свою чергу негативно позначається на можливості реалізації творчого потенціалу конкретних авторів-розробників програмного забезпечення і баз даних;
2) комп’ютерне піратство підриває економічну міць України, тому що в бюджет не надходять значні суми податків;
3) комп’ютерне піратство підриває міжнародний авторитет України – цивілізованими країнами вона не сприймається як правова держава й надійний діловий партнер, що перешкоджає інвестуванню в економіку України іноземних капіталів;
4) масове порушення авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних сприяє правовому нігілізму, тому що є для населення наочним прикладом відкритої зневаги законом з боку комп’ютерних піратів і нездатності держави переломити ситуацію;
5) надприбутки, які утворяться в сфері комп’ютерного піратства, контролюються й використовуються організованою злочинністю.
Тому, держава, для того щоб виконати завдання, які перед нею постають, зобов’язана використовувати весь арсенал засобів, наявних у її розпорядженні, включаючи – кримінально-правовові.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
