Місце вчинення злочину як ознака об'єктивної сторони складу злочину достатньо розроблена в кримінально-правовій літературі, тому ми на його понятті зупинятися не будемо. Разом з тим необхідно уточнити, що місце вчинення злочину визначається як територія, на якій було почато, закінчено злочин або настали злочинні наслідки [1, с. 165].
З метою з'ясування такої ознаки об'єктивної сторони цього складу злочину та враховуючи бланкетний характер диспозиції ст. 250 КК України звернемося до інших нормативних актів для встановлення цієї ознаки.
Аналіз нормативних актів стосовно з'ясування місця вчинення злочину, передбаченого ст. 250 КК України, свідчить наступне:
1) одні нормативні акти, наприклад, ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» [2] та ст. 68 Водного кодексу України [3] формулюють визначення місця вчинення аналізованого складу злочину: «Рибогосподарський водний об'єкт (його частина) – водний об'єкт (його частина), що використовується для цілей рибного господарства» [2; 3];
2) другі нормативні акти, наприклад, ст. 26 Закону України «Про тваринний світ» [4] та Інструкція «Про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів» [5] дають відповідно перелік рибогосподарських водних об'єктів: а) «Ст. 26. До рибогосподарських об'єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України» [4]; б) «1.2. Рибогосподарські водні об'єкти – озера, річки, моря з лиманами та естуаріями, водосховища, ставки, а також окремі технологічні водойми, які використовуються для розведення, вирощування, відтворення та (або) вилову риби та інших водних живих ресурсів, де господарська діяльність усіх учасників водогосподарського комплексу усіх учасників обмежується в інтересах рибного господарства» [5];
3) треті нормативні акти, наприклад, п. 2.1 «Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства» [6], «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства» [7] та ст. 13 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» [2] дають визначення рибогосподарських об'єктів та їх, відповідно, класифікацію: а) «Ст. 2. … рибогосподарські водойми – водні об'єкти, які можуть використовуватися для вирощування та лову (добування) водних живих ресурсів або мають значення для відтворення їх запасів;
рибогосподарські водойми загального користування – водні об'єкти, на яких здійснюється любительське і спортивне рибальство на умовах загального використаня водних живих ресурсів без надання спеціального дозволу на їх використання та без закріплення цих водних об'єктів за окремими особами» [6]; б) «п. 2.1. … рибогосподарські водойми – водні об'єкти, які використовуються чи можуть використовуватися для вирощування та лову (добування) водних живих ресурсів або мають значення для відтворення їх запасів;
рибогосподарські водойми загального користування – водні об'єкти, на яких здійснюється любительське і спортивне рибальство на умовах загального використання водних живих ресурсів без надання спеціального дозволу на їх використання та без закріплення цих водних об'єктів за окремими особами;
рибогосподарські водойми спеціального користування – водні об'єкти, на яких здійснюється любительське і спортивне рибальство на умовах надання спеціального дозволу на використання водних живих ресурсів та із закріпленням (або без такого) цих водних об'єктів за окремими особами …» [7]; в) «Ст. 13. Рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), які використовуються для цілей рибного господарства.
Рибогосподарські водні об'єкти (їх частини) поділяються на рибогосподарські водні об'єкти загальнодержавного та місцевого значення.
До рибогосподарських водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
внутрішні морські води і територіальне море (з лиманами та естуаріями), виключна (морська) економічна зона України;
поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що розташовані і використовуються на території більш як однієї області, а також їх протоки всіх видів.
До рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) місцевого значення належать водні об'єкти (озера, річки та їх протоки всіх порядків, водосховища), що розташовані і використовуються у межах однієї області та не належать до водних об'єктів загальнодержавного значення» [2].
Для наукового з'ясування та практичного застосування цієї ознаки при кваліфікації злочину, передбаченого ст. 250 КК України необхідно з кожного із досліджених нормативних актів взяти ті позитивні положення, які і дадуть нам повноту такої ознаки об'єктивної сторони цього складу злочину, як місце його вчинення. Так стосовно визначення рибогосподарських водних об'єктів, то має використовуватись термін «водний об'єкт», а не термін «водойми», оскільки він біль ширший. Крім того, на нашу думку, більш повне визначення рибогосподарських водних об'єктів можна запропонувати охопивши усі визначення та їх класифікації і види.
Висновки. Під рибогосподарськими водними об'єктами слід розуміти водні об'єкти (його частини) загальнодержавного та місцевого значення, водні об'єкти (його частини) загального та спеціального користування, які використовуються (можуть використовуватись) для розведення, вирощування, відтворення, лову (добування) риби та інших водних живих ресурсів, де водогосподарська діяльність обмежується в інтересах охорони рибних запасів або диких водних тварин та інших водних живих ресурсів.
Література:
1. Советское уголовное право. Часть общая. – М., 1977. – 365 с.
2. Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів : Закон України від 8 липня 2011 р. № 3677-VV // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 17. – Ст. 155.
3. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
4. Про тваринний світ : Закон України від 13 грудня 2001 р. № 2894-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 97.
5. Про затвердження Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів : Наказ Міністерства аграрної політики України від 11.11.2005 р. № 623 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 49. – Ст. 3102.
6. Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства : Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1998 р. № 1126 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 29. – Код акту 5747/1998.
7. Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства : Наказ Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 р. № 19 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 19. – Код акту 7473/1999.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
