Незважаючи на те, що існує чимало видів покарань не пов’язаних із позбавленням волі, в Україні найбільш поширеною формою покарання залишається ув’язнення. Життєва пасивність, яка виробляється в період відбування покарання, сильно знижує адаптивні здібності людини після виходу з місць позбавлення волі знову включитися в життя суспільства. В результаті цього можуть виникати конфліктні ситуації або взагалі відчуження людини від суспільства. Саме тому в центрі уваги пенітенціарних установ постає проблема ресоціалізації.
Ресоціалізація, відповідно до ч.2. ст.6 Кримінально-виконавчого Кодексу України – це свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві, де засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання. До основних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених відноситься встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив [1].
Визначені засоби виправлення покликані забезпечувати збереження їх фізичного і психічного здоров’я, людської гідності, формування у них почуття суспільної відповідальності й навичок, які сприятимуть їх успішному поверненню у суспільство, виконанню вимог законів і задоволенню своїх життєвих потреб після звільнення власними силами. Особливої уваги заслуговують проблеми ресоціалізації неповнолітніх, позбавлених волі.
Ефективність ресоціалізації неповнолітніх залежить від ряду чинників:
- якості соціально-виховної роботи та її ресурсної забезпеченості;
- соціально-спрямованого середовища (внутрішнього та зовнішнього);
- особливостей різних видів діяльності і тих відносин, які виникають в її процесі;
- відповідності змісту, форм і методів виховного впливу особливостям особистості;
- власної активної діяльності неповнолітнього щодо самовизначення та відношення до скоєного злочину і кримінального покарання за нього.[5, 29].
Слід зазначити, що процес ефективної ресоціалізації неповнолітніх засуджених можливий лише за умови врахування достовірної інформації про суттєві психологічні властивості й якості їх особистості. Знання співробітниками виховних колоній найбільш значущих особливостей психологічної конституції вихованця відкривають перед ними можливість застосування адекватних методів і прийомів у роботі з засудженими.
Значну роль у виправленні і ресоціалізації засуджених неповнолітніх відіграють громадські, релігійні та благодійні організації. Громадські організації, а також окремі особи можуть брати участь у виправленні та ресоціалізації засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними, надавати допомогу органам і установам виконання покарань у порядку, установленому КВК України та іншими законами України. Процес виправлення і ресоціалізації засуджених не може бути ефективним, якщо до засуджених неповнолітніх не застосовувати заходи заохочення і стягнення.
Відповідно до норм Кримінально-виконавчого кодексу України загальний порядок заохочення засуджених передбачений у ст. 130, а стягнення - у ст. 132 КК України. Що стосується неповнолітніх, то порядок заохочення і стягнення регламентовано ст. 144,145 КВК України. Окрім загальних видів заохочення, передбачених ст. 130 КВК України для всіх засуджених, ст. 144 КВК України передбачає такі їх додаткові види:
- надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії;
- надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів. [1].
Незважаючи на те, що засоби, які спрямовані на ре соціалізацію засудженних знайшли закріплення у нормативно-правових актах і здійснюються уповноваженими на це особами, питання ресоціалізації неповнолітніх залишається актуальною проблемою суспільства. Для подалання усіх прогалин в законодавстві, потрібно залучати необхідних спеціалістів для боротьби із дитячою злочинністю, створювати умови, задля виправлення неповнолітніх та повернення їх у соціум повноцінними членами суспільства.
У сучасному суспільстві слід надавати перевагу альтернативним видам покарання, що не передбачають позбавлення волі підлітків. Оскільки, соціально-психологічні проблеми, пов'язані з ізоляцією, надзвичайно складно долати навіть дорослій людині, а тим більше дитині. У підлітків, які перебувають за ґратами, відмічається високий рівень тривожності, виснаження нервової системи, знижуються пізнавальні процеси, негативні емоції переважають над позитивними, втрачається активність і настрій. [3,178] Не менш важливого значення набуває цілеспрямована підготовка майбутніх працівників пенітенціарної системи, формування в них свідомих знань, умінь і навичок в роботі з неповнолітніми засудженими. Кадрову основу пенітенціарного персоналу повинні складати висококваліфіковані практичні психологи, соціальні психологи, соціальні педагоги та соціологи.
Отже, головною метою виправлення і ресоціалізації неповнолітніх засуджених є формування у них почуття відповідальності, гідності, навичок, що створюють готовність до самокерованої правослухняної поведінки і сприяють скорішому поверненню їх у суспільство, допоможуть дотримуватися закону і власними силами задовольняти свої життєві потреби після звільнення.
Література:
1. Кримінально-виконавчий кодекс України 11 липня 2003 р. Офіційне видання. - К.: Атіка, 2003. - 96 с.
2. Гусак А.П. Криміналогічні аспекти ресоціалізації неповнолітніх, засуджених за вчинення насильницьких злочинів, в умовах позбавлення волі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юридичних наук : спец . 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Андрій Петрович Гусак.- Київ .- 2010.- 19с.
3. Кушнарьов С.В. Проблеми ресоціалізації неповнолітніх у контексті пенітенціарного процесу / С.В.Кушнарьов //Збірник наукових праць, випуск 16, книга 2.- 2012.- С.177-187.
4. Міхайліна Т. Особливості ресоціалізації осіб після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі [Електронний ресурс] / Т.Міхайліна, С.Опалюк .– Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/pravo/65/9835-osoblivosti-resocializaciї-osib-pislya-vidbuttya-pokarannya-u-viglyadi-pozbavlennya-voli.html
5. Новгородський Р.Особливості ресоціалізації неповнолітніх в умовах виховних колоній (з досвіду Прилуцької виховної колонії) / Р.Новгородський //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія. Педагогіка. Соціальна робота. – Київ : ВПЦ "Київський університет", 2010.- №5.- С.29-31.
_____________________
Науковий керівник: Жукорська Ярина Михайлівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного права Тернопільського національного економічного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
