Адміністративний договір в Українському законодавстві з’явився давно, а саме з прийняттям у 2005 році Кодексу адміністративного судочинства України, але досі залишається актуальним та потребує досконалого з’ясувати його суті, мети та місця в адміністративному праві.
Актуальність цього питання і досі посідає провідне місце в адміністративному праві через те, що останнім часом підвищився інтерес до ролі публічного права в регулюванні суспільних відносин, а також розвитком договірних стосунків у публічно-правових відносинах.
Дане питання висвітлювали такі науковці, як В. Авер’янов, Ю. Битяк, О. Задихайло, Р. Куйбіда, М. Міхровська, В Стефанюк та інші.
На сьогодні адміністративний договір зустрічається зокрема, в статті 3 КАС України, де зазначається визначення адміністративного договору, в статті 17, де зазначена юрисдикція адміністративних судів в частині про спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів та в Законі України «Про адміністративні послуги».
Питання надання адміністративних послуг при укладенні адміністративних договорів потребує великої уваги як на нормотворчому рівні так і на дослідженні науковцями. Необхідно розширити джерела адміністративного договору, надати більш чіткі вказівки щодо порядку укладення даного договору та його припинення.
Що ж стосується самого визначення поняття адміністративний договір, то КАС України надає нам його у такому вигляді: адміністративний договір – це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди [1, п. 14 ч. 1 ст. 3].
Визначиння адміністратиному договору давав і К.К. Афанасьєв, який вважає, що адміністративний договір – це добровільна угода двох чи більше суб’єктів адміністративного права, один (чи більше) з яких наділений власними або делегованими повноваженнями у сфері державного управління з приводу вирішення питань виконавчого чи розпорядчого характеру, яка укладена у формі правового акта, що встановлює (припиняє, змінює) їх взаємні права, обов’язки та відповідальність [2, с. 8].
Ми не погоджуємося з даним визначенням у частині в якій говориться, що адміністративний договір укладається у формі правового акта. За своїм змістом адміністративний договір це угода, а не адміністративний акт. Це питання є принциповим з того погляду, що основною ознакою будь якої угоди постає її добровільний характер [5, с. 103].
О.А. Задихайло вважає, що адміністративний договір слід розглядати, як угоду між двома (або більше) суб’єктами адміністративного права, один з яких обов’язково є органом державної влади, засновану на нормах адміністративного права, у загальнодержавних або інших публічних інтересах, за допомогою якої виникають, змінюються або припиняються взаємні права та обов’язки сторін [4, с. 104].
Ми ж розкриваємо дане поняття схожими ознаками. Адміністративний договір – це публічно-правовий договір між двома або більше сторонами, однією зі сторін обов’язково виступає суб’єкт владних повноважень, та ґрунтується на нормах адміністративного права, направлений на загальнодержавні інтереси.
При визначенні правової природи адміністративних договорів слід враховувати, що вони виникають лише у тих сферах державної влади і місцевого самоврядування, де складаються адміністративно-правові відносини. Норми адміністративного права безпосередньо впливають на зміст даних угод, при цьому волевиявлення сторін скеровується нормами адміністративного права, тобто, набуває адміністративно-правової форми. Отже, як це видно з аналізу, в цьому договорі обов’язково присутній носій влади, який у межах своєї компетенції реалізує функції виконавчо-розпорядчого характеру. Тому в адміністративному договорі завжди проявляється державна воля до створення певної ситуації, яка реалізується в такому договорі [3, с. 110].
Отже, адміністративний договір укладається в публічних інтересах. Він є юридичним фактом, його укладення означає виникнення адміністративних правовідносин.
Ми вважаємо, що визначення єдиного поняття адміністративного договору, розширення його джерел та сфери його використання змінить уявлення про адміністративне право, переведе його на зовсім інший рівень. Адміністративний договір допоможе зробити відносини між органами державної влади простішими та визначенішими і таким чином підвищить ефективність діяльності публічної влади.
Література:
1. Кодекс Адміністративного судочинства: Кодекс України від 06.07.2005 № 2747-IV// Відомості Верховної Ради України. – 2005, № 35-36, № 37, ст.446
2. Афанасьєв К.К. Адміністративні договори – реалії та перспективи [Текст] / К.К. Афанасьєв. – Луганськ, 2004. – 320 с.
3. Джафарова О.В. Місце адміністративного договору в адміністративній діяльності правоохоронних органів [Текст] / О.В. Джафарова. - Форум права 2009 – № 2. – 108-111 С. Електронний ресурс. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2009_2_19.pdf
4. Задихайло О.А. Щодо визначення адміністративного договору в адміністративному праві України [Текст] / О.А. Задихайло. – Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, 2012 - №19. – 101-105 С.
5. Міхровська М.С. Адміністративний договір як важлива форма діяльності публічної адміністрації [Текст] / М.С. Міхровська. – Адміністративне право і процес, 2014 - № 2 (8). – 102-108 С.
____________________________
Науковий керівник: Світличний Олександр Петрович, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільного та господарського права, Національний університет біоресурсів і природокористування України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
