Розвиток доктрини адміністративного права, а також адміністративного матеріального законодавства зумовлює виникнення нових проблемних питань, зокрема і у сфері державної реєстрації. В контексті цієї доповіді слід звернути увагу на розвиток доктрини зокрема щодо таких сфер, як адміністративні послуги та реєстраційна діяльність. Так, у 2006 р. захищено дисертацію Г.М. Писаренко «Адміністративні послуги в Україні: організаційно-правові аспекти» [1]. Як більш пізню роботу в цій сфері слід навести навчальний посібник В.П. Тимощука «Адміністративні послуги» (2012 р.) [2]. Увагу проблемам у сфері адміністративних послуг приділяли також В.Б. Аверянов, І.Б. Коліушко, К.К. Афанасьєв та інші. Щодо ж розвитку законодавства, то слід відмітити в першу чергу, прийняття 06.09.2012 р. Закону України «Про адміністративні послуги» № 5203-VI (далі – Закон «Про адміністративні послуги») [3] із внесенням відповідних змін до чинного законодавства як шляхом прийняття нових підзаконних актів, так і внесення змін до чинних законів та інших нормативних актів. На сьогоднішній день сфера адміністративних послуг є предметом активного розгляду як науковцями, так і органами державної влади, місцевого самоврядування. Подібною є також ситуація у сфері реєстраційної діяльності. Зокрема, протягом 2006-2013 р. було захищено близько 10 дисертаційних робіт, як тих, що безпосередньо стосуються вироблення основних теоретичних засад такої діяльності (О.Г. Юшкевич [4], М.П. Гурковський [5]), так і тих, що в рамках предмету дослідження безпосередньо зачіпають істотні питання реєстраційної діяльності (К.В. Ростовська [6]; Я.Є. Барц [7] та інші). Питанням державної реєстрації прав приділяється також значна увага на рівні публікацій у фахових виданнях, роз’ясненнях, що видаються органами місцевого самоврядування та виконавчої влади. Характеризуючи ж розвиток законодавства, слід в першу чергу сказати, що останніми роками система суб’єктів владних повноважень у сфері державної реєстрації була піддана істотному реформуванню, зокрема 2011 року було створено Державну реєстраційну службу України (далі – Укрдержреєстр), на якій зосереджено значні повноваження у сфері реєстрації прав. Вказаний розвиток доктрини та законодавства зумовлює появу окремих законодавчих проблем, які, як уявляється, потребують якомога швидшого вирішення.
Так, М.П. Гурковський зазначає про належність реєстраційної діяльності до адміністративних послуг ґрунтуючись на новітній концепції взаємодії влади та особи [5, с. 8]. З цією позицією слід погодитись. Разом із тим, у цьому зв’язку привертає до себе увагу норма ч. 4 ст. 19 Закону «Про адміністративні послуги».
Відповідно до цієї норми, у випадку заподіяння шкоди фізичній (юридичній особі) незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю посадової особи, і якщо така шкода була відшкодована державою чи територіальної громадою, то держава чи громада відповідно набуває право зворотної матеріальної вимоги до такої посадової особи. Вказана норма викликає одразу декілька запитань. По-перше, яка правова природа такої вимоги і чи можна поширювати на неї положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV [8] про відшкодування шкоди, адже відносини, з яких виникає така вимога, носять виражений публічний характер? По-друге, якщо так, то чи допустимо розглядати таку вимогу в порядку адміністративного судочинства з огляду на приписи ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV [9], адже наявність публічно-правового спору в даному випадку є достатньо сумнівною з огляду на те, що відповідна вимога органу державної влади чи місцевого самоврядування заявляється на виконання своїх повноважень, а зазначене у ч. 4 ст. 19 Закону «Про адміністративні послуги» право фактично є одночасно і обов’язком? По-третє, у випадку ствердної відповіді на питання щодо адміністративної юрисдикції таких вимог, то слід додатково регламентувати право відповідного органу на звернення до адміністративного суду, оскільки ч. 4 ст. 19 Закону «Про адміністративні послуги» закріплює лише право вимоги до особи, а не право звернення до суду.
За результатами аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень щодо практики адміністративних судів, судів загальної юрисдикції за 2013-2015 р.р. прикладів застосування судами ч. 4 ст. 19 Закону «Про адміністративні послуги» не виявлено, що як уявляється, можна пояснити по-перше відносною новизною вказаного Закону, а по-друге, існування високої імовірності усунення подібних конфліктів до звернення до суду, оскільки його сторонами є особи, що працюють в одному органі. Разом із тим, це не усуває необхідності вирішення вказаних вище питань.
Література:
1. Писаренко Г. М. Адміністративні послуги в Україні: організаційно-правові аспекти: автореф. дис ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Писаренко Ганна Миколаївна; Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2006 . — 20 с.
2. Тимощук В. Адміністративні послуги: посіб. / Тимощук В. — К.: ТОВ «Софія-A», 2012. — 104 с.
3. Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.2012 р. № 5203-VI: за станом на 10 квіт. 2014 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2013. — № 32 (09.08.2013). — Ст. 409 (із змінами).
4. Юшкевич О. Г. Провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців [Текст]: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Юшкевич Олена Геннадіївна; Харк. нац. ун-т. внутр. справ. — Харків, 2007. — 19 с.
5. Гурковський М. П. Реєстраційна діяльність публічної адміністрації: організаційно-правовий аспект: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Гурковський Мар’ян Петрович; Львів. держ. ун-т. внутр. справ. — Львів, 2010. — 19 с.
6. Ростовська К. В. Адміністративно-правові режими паспортизації та реєстрації фізичних осіб: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ростовська Карина Валеріївна / Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. — Д., 2011. — 20 с.
7. Барц Я. Є. Адміністративно-правові основи реєстрації прав власності на нерухоме майно: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Барц Яна Євгеніївна; Класич. приват. ун-т. — Запоріжжя, 2012. — 20 с.
8. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV: за станом на 27 берез. 2014 р. // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст. 461 (із змінами).
9. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV: за станом на 15 квіт. 2014 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — № 32 (26.08.2005). — Ст. 1918 (із змінами).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
