Відповідно до п. 1 ст. 121, п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 5, ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов’язаний підтримувати державне обвинувачення в суді. Порядок виконання прокурором такого обов’язку встановлений у КПК України.
Згідно з 4.4 ст. 22, п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення у суді. Як визначено у п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України, державне обвинувачення – це процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Розгляд даного питання почнемо з дослідження порядку призначення прокурора, який повинен підтримувати державне обвинувачення в суді. Зі змісту ч. 1 ст. 37 КПК України можна дійти до висновку, що такий прокурор визначається керівником відповідного органу прокуратури» Цей Керівник може визначити групу прокурорів, що здійснюватимуть повноваження у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
На наш погляд, недолік цієї норми полягає у тому, що у ній не визначена процесуальна форма прийняття такого рішення керівником органу прокуратури. Пропонуємо доповнити ч. 1 ст. 37 КПК України положенням, що визначення прокурора, на якого покладається обов’язок підтримувати державне обвинувачення у суді, здійснюється за постановою відповідного керівника органу прокуратури.
За такою постановою має визначатися і група прокурорів та її керівник, яким доручається підтримання державного обвинувачення у складних, багатоепізодних кримінальних провадженнях. З цією постановою потрібно ознайомити учасників судового розгляду та роз’яснити їм право заявити мотивований відвід тому чи іншому прокурору, який входить до складу такої групи.
Слід звернути увагу на редакцію ч. 2 ст. 37 КПК України, у якій зазначено, що прокурор здійснює повноваження у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 341 КПК України. Потрібно відмітити, що у ст. 341 КПК України лише дві частини. Тому пропонуємо виключити з ч. 2 ст. 37 КПК України посилання на ч. 3 ст. 341 цього Кодексу.
Необхідно наголосити на тому, що про повноваження прокурора підтримувати державне обвинувачення в суді йдеться у п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК України. Однак у ч. 2 ст. 36 КПК України визначені повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва таким розслідуванням. Очевидно, що повноваження прокурора щодо підтримання державного обвинувачення в суді не відноситься до його повноважень щодо здійснення нагляду, а тому доцільно виключити п. 15 з ч. 2 ст. 36 КПК України.
Діяльність прокурора щодо підтримання державного обвинувачення визначає межі судового розгляду. У ч. 2 ст. 337 КПК України вказано, що під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення. Порядок прийняття прокурором цих рішень визначений у ст. 338-340 КПК України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 338 КПК України, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог ст. 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.
У ч. 1 ст. 339 КПК України визначено, що у разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось і яке тісно зв’язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий, прокурор після виконання вимог ст. 341 цього Кодексу має право звернутися до суду з мотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.
Відповідно до ч. 1 ст. 340 КПК України, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред’явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог ст. 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.
На наш погляд, у ч. 1 ст. 339, ч. 1 ст. 340 КПК України слід визначити вимоги, які пред’являються до таких процесуальних документів прокурора, як мотивоване клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням та постанова про відмову від підтримання державного обвинувачення.
Потрібно зазначити, що у ч. 2 ст. 338, ч. 1 ст. 339, ч. 1 ст. 340 КПК України йдеться про те, що прокурор, який бере участь у судовому засіданні, може прийняти рішення про зміну обвинувачення, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення тільки після виконання вимог ст. 341 цього Кодексу.
У ст. 341 КПК України вказано, що якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Суд за клопотанням прокурора відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів. У разі, якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, який дійшов до одного з зазначених переконань, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.
Якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погоджені обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.
На наш погляд, у ст. 341 КПК України слід визначити строк, на який суд за клопотанням відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів з керівником прокуратури, в якому він працює. Крім того, у цій статті доцільно встановити, що суд відкладає судове засідання на час ознайомлення іншого прокурора, визначеного керівником прокуратури, з матеріалами кримінального провадження та підготовки до участі в судовому засіданні.
Важливим для розгляду є питання про наслідки прийняття прокурором рішення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення або відмову від підтримання державного обвинувачення.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 338 КПК України, якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов’язаний роз’яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі.
Суд роз’яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.
Про наслідки висунення прокурором клопотання про додаткове обвинувачення йдеться у ч. ч.2, 3 ст. 339 КПК України. У разі задоволення такого клопотання прокурора, суд зобов’язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передбачених ст. 276–278, 290-293 цього Кодексу, але не більш ніж на чотирнадцять днів. Строк відкладення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони захисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту. Після закінчення встановленого судом строку, судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання. Нове дослідження доказів, які вже були досліджені судом до висунення додаткового обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності.
Наслідки відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді визначені у ч. ч.2-6 ст. 340 КПК України. У разі такої відмови головуючий роз’яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду. У випадку, передбаченому ч. 3 цієї статті, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення. Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у ч. ч.2, 3 цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
