Кримінальний процесуальний кодекс України містить низку положень, застосування яких гарантує охорону професійних та інших таємниць під час здійснення кримінального провадження. Розглянемо деякі із них.
Статті 159-166 КПК України регламентують застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Крім того, окремі роз’яснення щодо цього доступу надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 5 квітня 2013 р. № 223-558/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» [1, с. 174-184].
До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить : 1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю; 3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; 4) конфіденційна інформація, у тому числі така, що містить комерційну таємницю; 5) відомості, які можуть становити банківську таємницю; 6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру; 7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; 8) персональні дані особи, що знаходяться в її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; 9) державна таємниця (ст. 162 КПК України).
Під час досудового розслідування рішення про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, приймає слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
Слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених ч. 5 ст. 163 КПК України, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за їх допомогою.
Гарантує охорону професійних та інших таємниць застосування положення п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України. У цій нормі зазначено, що слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.
У п. 2 ч. 2 ст. 315 КПК України вказано, що суд приймає рішення про проведення закритого судового засідання під час підготовчого провадження. Про його прийняття йдеться у п. 3 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2012 р. № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» [2, с. 85-94].
У п. 3 цього листа роз’яснено, що при проведенні підготовчого судового засідання суд має з’ясувати, чи є підстави для здійснення судового розгляду кримінального провадження в закритому судовому засіданні та чи приймав слідчий суддя рішення (постановляв ухвалу) під час досудового розслідування про здійснення провадження у закритому судовому засіданні.
Якщо слідчий суддя під час розслідування постановив ухвалу про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні : а) впродовж усього судового провадження – судове провадження проводиться у закритому судовому засіданні; б) впродовж окремої частини судового провадження – суд, перевіривши наявність підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, приймає відповідне рішення.
Якщо ж питання проведення кримінального провадження у такому засіданні не було предметом розгляду слідчого судді, суд, перевіривши наявність підстав, передбачених у ч. 2 ст. 27 КПК України, може прийняти рішення про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні. Порядок розгляду кримінального провадження (здійснення кримінального провадження у відкритому чи закритому судовому засіданні) може бути змінено ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням однієї із сторін.
З метою охорони професійних та інших таємниць законодавець звільнив деякі категорії осіб від обов’язку давати показання. Йдеться про імунітет свідка.
Так, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 65 КПК України, не можуть бути допитані як свідки адвокати – про відомості, які становлять адвокатську таємницю. Про предмет цієї професійної таємниці вказано у ч. 1 ст. 22 Закону України від 5 липня 2012 р. «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [3]. Адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладанні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, про відомості, які становлять адвокатську таємницю, також не можуть бути допитані помічник адвоката, стажист та особи, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також особи, стосовно яких припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК України, не можуть бути допитані як свідки нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю. Предмет цієї таємниці визначений у ч. 1 ст. 8 Закону України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат» [4]. Нотаріальна таємниця – це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальних дій або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.
Крім нотаріусів, обов’язок зберігати цю професійну таємницю покладається на інших осіб, які вчиняють нотаріальні дії, помічника нотаріуса, а також поширюється на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці (ч.ч. 2, 3 ст. 8 Закону «Про нотаріат»). Ці особи також не можуть бути допитані як свідки – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю.
Законодавець забороняє допит і інших осіб про відомості, які становлять професійні та інші таємниці, що охороняються законом. Так, ч. 2 ст. 65 КПК України вказано, що також не можуть бути допитані як свідки : 1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника; 2) медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи – про відомості, які становлять лікарську таємницю; 3) священнослужителі – про відомості, одержані ними на сповіді віруючих; 4) журналісти – про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 5) професійні судді, народні засідателі та присяжні – про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали; 6) особи, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо дійсних даних про їх особи; 7) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо цих даних.
Потрібно звернути увагу на те, що заборона допиту деяких осіб не є абсолютною. У ч. 3 ст. 65 КПК України зазначено, що особи, передбачені п.п. 1-5 ч. 2 цієї статті, з приводу зазначених довірених відомостей можуть бути звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості.
Література :
1. Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження : інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України від 5 квітня 2013 р. № 223-558/0/4-13 // Новий Кримінальний процесуальний кодекс України : коментарі, роз’яснення, документи / відп. ред. В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – С. 174-184.
2. Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України : інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2012 р. № 223-1430/0/4-12 // Новий Кримінальний процесуальний кодекс України : коментарі, роз’яснення, документи / відп. ред. В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – С. 85-94.
3. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 5 липня 2012 року // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.
4. Про нотаріат : Закон України від 2 вересня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
|