В рамках інтеграційного руху створюються і розвиваються територіальні утворення з особливим економіко-правовим статусом, що передбачає пільгові умови митного, валютного, податкового, міграційного режиму – особливих або вільних економічних зон (зон вільної торгівлі, зон економічного сприяння), вільних митних зон, офшорних зон, які надають відомі переваги для міжнародного фінансового обороту і інвестування, та ін. – фахівцями налічується до 25 різновидів. Подібні утворення мають особливе значення для глобальної економіки; так, в пункті 58 звіту Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) «Уразливість зон вільної торгівлі до відмивання грошей» (березень 2010 року) відзначається: «Розміри і завдання зон вільної торгівлі у всьому світі демонструють їх важливість для глобальної економіки». На базі таких утворень виникають більш складні і досконалі форми міжнародного економічного і політичного співробітництва – митні, економічні та валютні союзи, спільні ринки, єдині економічні простори, міждержавні об’єднання (союзні держави).
Незважаючи на домінування глобалістичних тенденцій, що проявляються, зокрема, в усій зростаючій кількості держав-членів СОТ, характерною рисою сучасної світової економіки є процес регіональної інтеграції. Різновидом міжнародної економічної інтеграції, що здійснюється на регіональному та субрегіональному рівнях, є митна інтеграція, тобто інтеграція в галузі митної справи. У соціально-економічному і юридичному плані цей вид економічного злиття відрізняється своєрідністю, зумовлений специфікою самої зовнішньоекономічної діяльності та її митного регулювання.[1]
Митний союз – форма митної інтеграції, що реалізується в різних регіонах світу. Можна назвати наступні митні союзи, що функціонують зараз і мають довгострокові перпективи: Андське співтовариство (ісп. Comunidad Andina, CAN), утворене Болівією, Колумбією, Еквадором і Перу; Східноафриканське співтовариство, утворене Бурунді, Кенією, Руандою, Танзанією і Угандою; Ізраїль – Палестинська автономія, Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР; ісп. Mercado Común del Sur, MERCOSUR), створений Аргентиною, Бразилією, Парагваєм і Уругваєм, з асоційованими членами – Болівією, Чилі, Колумбією, Перу і Еквадором (Венесуела підписала угоду про участь 17 червня 2006 року, але вона не ратифікована Конгресом Парагваю); Південноафриканський митний союз (Southern Africa Customs Union, SACU), утворений Ботсваною, Лесото, Намібією, Південна Африкою і Свазілендом; Швейцарія – Ліхтенштейн; Європейський союз і утворені за його участю митні союзи ЄС – Андорра, ЄС – Сан-Марино і ЄС – Туреччина. Крім названих, створюється близько десяти нових митних союзів.
Розвиток цієї форми митної інтеграції має великий вплив на зовнішньоекономічну сферу союзників. Внаслідок усунення митно-тарифних, нетарифних та інших торгових бар’єрів в рамках митного союзу зазвичай інтенсифікуються транскордонні вантажні, пасажирські, фінансові потоки, збільшується кількість злочинів, скоєних зовнішньоекономічних операцій, обсяг внутрішньої торгівлі членів союзу і число господарюючих суб’єктів, що беруть участь в міжнародному обміні.[2, с.40-79]
Зовнішньоекономічна діяльність в митному союзі, як правило, набуває тенденцію диверсифікації в плані розподілу інвестованих капіталів між об’єктами вкладень у митні території, розширення асортименту товарів і послуг, що є предметом транскордонного обороту, освоєння нових областей міжнародного обміну.
Як показує досвід Європейського союзу, усунення всіх внутрішніх торговельних бар’єрів є етапом, що передує формуванню спільного ринку (або, іншими словами, єдиного економічного простору), в якому гарантується свобода пересування не тільки товарів і послуг, але також факторів виробництва – капіталів і робочої сили (так звані чотири свободи).
Європі, що здійснює економічну інтеграцію протягом досить тривалого (для Новітньої історії) періоду, далеко не все добре в плані стійкості економічного розвитку (що, до речі, показала світова економічна криза), і проблема забезпечення економічної безпеки не знімається. Підтвердженням сказаного можна вважати проведену Європейським союзом реформу процедури митного декларування, засновану на інституті попереднього інформування митних органів. З 1 січня 2011 року для всіх торгових операторів введений обов’язок попередньо, до фактичного ввезення товарів на територію Євросоюзу або вивезення з неї, пред’являти митним органам електронні декларації, куди входять дані про надійність і безпеку товарів.
Нові правила на кордонах ЄС покликані забезпечити на митницях більш ефективний аналіз ризиків і зробити митний контроль точніше орієнтованим. Єврокомісія роз’яснила, що, за новими правилами, під час митного контролю при ввезенні та вивезенні товарів держави-члени ЄС будуть застосовувати єдиний для Євросоюзу набір критеріїв оцінки ризиків. Як заявив в Брюсселі член Єврокомісії, відповідальний за оподаткування, митницю і боротьбу з корупцією Альгірдас Шемета, завдяки попередньому інформуванню митні адміністрації зможуть заздалегідь виявляти вантажі, які можуть загрожувати, і тим самим посилювати надійність і безпеку, не завдаючи затримок операціями, що не викликає сумнівів. На практичному семінарі, проведеному 18 листопада 2010 року в рамках програми прикордонного співробітництва митних органів Росії і Фінляндії, старший митний інспектор Східного митного округу Головного митного управління Фінляндії Вейе Алатау пояснив, що основними цілями реформи безпеки є виявлення та запобігання незаконних перевезень через кордони країн ЄС товарів , які можуть завдати шкоди здоров’ю громадян та навколишньому середовищу, і боротьба з тероризмом.
Інша проблема, з якою досі не може «розлучитися» Європейський союз, – забезпечення дотримання європейського митного законодавства при застосуванні процедури митного транзиту.
Окремо слід виділити проблему активізації незаконної зовнішньоекономічної діяльності, пов’язаної з порушенням прав інтелектуальної власності, – транскордонного обороту контрафактної та фальсифікованої продукції. Детермінантами цієї протиправної активності є, на думку фахівців, неузгодженість цивільного законодавства учасників Митного союзу в частині охорони результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації (товарного знака, знака обслуговування, найменування місця походження товару або схожих з ними позначень для однорідних товарів), відмінності в правовому режимі об’єктів інтелектуальної власності, наявність прогалин в союзному митному законодавстві в сфері регулювання правовідносин, пов’язаних з переміщенням даних об’єктів через митний кордон митного союзу, невирішенні питання з ведення єдиного митного реєстру цих об’єктів, наприклад, товарних знаків, права на які закріплені в різних країнах митного союзу за різними правовласниками.
Література:
1) Лук’яненко Д.Г. Глобальна економічна інтеграція: Монографія. — К.: ТОВ «Національний підручник», 2008. — 220 с.
2) Чужиков В.І. Міжнародна регіональна економічна інтеграція // Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: У 2 т. – Т. 2. / Д.Г. Лук’яненко, А.М. Поручник, Л.Л. Антонюк та ін.; За заг. ред. Д.Г. Лук’яненка, А.М. Поручника. – К.: КНЕУ, 2006. – С. 40—79.
3) Venables A.J. Winners and Losers from Regional Integration //The Economic Journal. — 2003. — Vol. 113.
___________________________
Науковий керівник: Забара Ігор Миколайович, доцент, кандидат юридичних наук, Київський національний університет ім. Т.Шевченка
|