У системі місцевих фінансів особливу роль відіграє місцеве самоврядування. Як в унітарних, так і в федеративних державах фінанси місцевого самоврядування є однією з форм і складовою фінансів місцевих органів влади.
У кожній країні є значні особливості в організації територіальних колективів. Територіальні колективи мають різні назви. В Італії, Бельгії, Швеції – це комуна, в Німеччині – община, у Франції – комуна, департамент, регіон, у Польщі – гміна. В Україні вперше в офіційних документах термін територіальний колектив використано в Конституційному договорі між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», укладеному 8 червня 1995 року.
Кожна реформа потребує своїх виконавців та їх глибокого розуміння суті реформування. Без цього будь-яка, навіть найліпше підготовлена, реформа приречена на провал.
Урядом 1 квітня 2014 року була схвалена Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (розпорядження КМУ №333-р від 01.04.2014) [7]. та затверджено План заходів з її реалізації (розпорядження КМУ №591-р від 18.06.2014). [8]
Відповідно до цього плану було внесено зміни до Бюджетного та Податкового кодексів України, якими здійснено перший етап бюджетної децентралізації. Так, зміни до Бюджетного кодексу фактично є основою для стимулювання громад до об’єднання та підвищення їхньої спроможності через механізм переходу бюджетів об’єднаних громад на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом. У разі об’єднання такі громади наділяються повноваженнями та ресурсами, як і у міст обласного значення. Натомість, територіальні громади, які не візьмуть участь у об’єднанні, залишаються осторонь цього процесу та позбавляються права на виконання делегованих державою повноважень органів місцевого самоврядування в селах, селищах, містах районного значення, що не об’єдналися. Отже, об’єднання територіальних громад є запорукою переходу місцевого самоврядування на якісно новий рівень.
Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» від 05.02.2015 №157-VIII, а Урядом для забезпечення його реалізації затверджено Методику формування спроможних територіальних громад (постанова КМУ від 08.04.2015 №214 ). [6] Саме ці акти визначають, яким чином має відбуватись об’єднання громад для того, щоб вони стали спроможними.
Метою реформи місцевого самоврядування є, передусім, забезпечення його спроможності самостійно, за рахунок власних ресурсів, вирішувати питання місцевого значення. Йдеться про наділення територіальних громад більшими ресурсами та про мобілізацію їхніх внутрішніх резервів.
Перш за все мова йде про зарахування до їхніх бюджетів 60% податку з доходів фізичних осіб. З додаткових ресурсів у ході реформи місцеві ради отримують власний земельний податок, ставки якого на своїй території кожна рада встановлюватиме самостійно. При цьому, до юрисдикції кожної ради передаються всі землі відповідної громади, в тому числі й за межами населених пунктів. Також запроваджується обов’язковий, у країнах зі спроможним місцевим самоврядуванням, місцевий податок на нерухоме майно. Рішення про його запровадження та про його ставки кожна місцева рада теж приймає самостійно. Крім того, за бюджетами місцевого самоврядування залишаються такі джерела доходів, як раніше закріплені місцеві податки і збори.
Однак, навіть наділення цими ресурсами переважної більшості наявних дрібних територіальних громад їхньої спроможності не забезпечить. Надмірна частина ресурсів у таких громадах і далі витрачатиметься на утримання управлінського апарату, а для реалізації серйозних проектів місцевого розвитку коштів не вистачатиме. Тому реформа місцевого самоврядування, враховуючи позитивний як європейський, так і власний історичний досвід, передбачає об’єднання (укрупнення) територіальних громад.
При цьому за рахунок коштів платників податків утримуватиметься одна рада, один голова, один виконком, а не декілька, що збереже кошти для реальних справ. З більшої території до місцевого бюджету можна зібрати значно більші податкові обсяги. Це дозволить місцевим радам об’єднаних громад вже в найближчому майбутньому забезпечити додатковими робочими місцями їх жителів та значно покращити стан населених пунктів, а значить, і якість життя громадян.
Розподіл повноважень згідно з принципом субсидіарності. Це один з головних принципів децентралізації, відповідно до якого найбільше повноважень мають мати ті органи влади, які є найближчими до людей, і на рівні яких вирішення завдань та надання послуг є найбільш ефективним та найменш ресурсовитратним. Концепцією передбачено закріплення за громадами (села, селища, міста) найбільшого переліку повноважень.
Органи місцевого самоврядування отримають необхідні кадрові, фінансові ресурси та інфраструктурний потенціал для належного виконання повноважень.
Слід зазначити, що об’єднані відповідно до Закону та Перспективного плану громади отримають весь спектр повноважень, що їх наразі мають міста обласного значення. Докладніше перелік видаткових повноважень об’єднаних громад визначено в ст. 89, 91 Бюджетного кодексу України. Крім того, в об’єднаних громадах мешканці мають бути забезпечені послугами, що надаються органами державної влади.
Змінами до Податкового кодексу зроблено перший крок до запровадження повсюдності місцевого самоврядування. Передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють ставки та пільги по платі за землю не тільки в межах, а й за межами населених пунктів. У перспективі органи місцевого самоврядування об’єднаних громад отримають виключні повноваження щодо розпоряджання, володіння і користування земельними ділянками в межах своєї юрисдикції (як у межах, так і за межами населених пунктів).
Відповідно до законодавства України об’єднані громади мають прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом.
В Україні на сьогоднішній день створено 159 об'єднані територіальні громади.
Так, на теренах Вінницькій області створено дві територіальні громади, а саме, Калинівська міська об'єднана територіальна громада та Студенянська сільська об'єднана територіальна громада, яким законом України «Про Державний Бюджет» на 2016 рік передбачено міжбюджетні трансферти у вигляді освітньої субвенції в сумі – 25394,6 тис. грн., медичної в сумі – 14435,9 тис. грн., базової дотації в сумі – 1048,4 тис. гривень.
Крім того, до доходів зазначених новостворених бюджетів територіальних громад передбачено надходження податку з доходів фізичних осіб, який лише за січень-березень 2016 року склав по Калинівській міській об'єднаній територіальній громаді 6887,39 тис. грн. та Студенянській сільській об'єднаній територіальній громаді 284,82 тис. гривень.
Також постановою КМУ від 16.03.2016 № 200 з державного бюджету місцевим бюджетам запланована субвенція на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад у розмірі 1000000 тис.грн., в тому числі Вінницькій області передбачено – 5675 тис.грн., з них на Калинівську ОТГ – 1956 тис.грн., на Студенянську ОТГ – 3719 тис.гривень.
Отже, є фінансова мотивація і логіка для об’єднань, і це є базисом добровільності. Держава не примушує об’єднуватись - вона відкриває можливості для того, щоб громади могли більше отримувати доходів і відповідно на свій розсуд більше розпоряджатися видатками по місцевим бюджетам.
Тож, основна ідея об’єднання територіальних громад – це регіональний розвиток: які повноваження набудуть територіальні громади, і яка від цього буде економічна ефективність. Конституція України повинна надати ці повноваження, а законні інструменти, які отримають на місцях, дадуть можливість реалізувати свої нові повноваження. І головна рушійна сила – фінансова децентралізація. Якщо громада розумітиме, що вона має повноваження і фінансову базу на виконання цих повноважень, вона буде розвиватись.
Можна вважати, що юридичний старт реформи відбувся. Тепер необхідно забезпечити інституційну та інформаційну спроможність реформи. Для цього слід залучити, як українські так і міжнародні ресурси, але під єдиною координацією.
Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28.06.1996 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07. 2010 №2456-VI
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon3.rada. gov.ua/laws/show/ 2456-17
3. Закон України Про «Державний бюджет на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VIII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/928-19
4. Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» від 05.02.2015 №157-VIII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/157-19
5. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08.06.1995 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1к/95-вр
6. Методика формування спроможних територіальних громад затверджена постановою КМУ від 08.04.2015 №214. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-п
7. Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні затверджена розпорядженням КМУ від 01.04.2014 №333-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-р
8. План заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні затверджений розпорядженням КМУ від 18.06.2014 №591-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/591-2014-р
_____________________
Науковий керівник: Гнидюк Інна Вікторівна, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
