07 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1689-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини», яким запроваджено в Україні інститут спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень (глава 24-1 КПК України). Також Законом України від 12 травня 2016 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України» в Перехідні положення КПК України було внесено п. 20-1, яким встановлені тимчасові (до 15 квітня 2017 року) положення щодо здійснення спеціального досудового розслідування з відповідними особливостями, згодом Законом України від 16 березня 2017 р. № 1950-VIII «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження» термін дії тимчасових положень був продовжений та внесені додаткові зміни.
Законодавцем визначено, що тимчасово, але не пізніше дня початку діяльності Державного бюро розслідувань положення глави 24-1 можуть застосовуватися із відповідними особливостями.
Підстави здійснення спеціального досудового розслідування за тимчасовими положеннями:
1. За тимчасовими положеннями здійснення спеціального досудового розслідування можливе у кримінальних провадженнях щодо злочинів передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, частинами другою - п’ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 365, 368, 368-2, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.
Неможливо проведення спеціального досудового розслідування за тимчасовими положеннями у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 116, 118, 364-1 365-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 445 Кримінального кодексу України. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо цих злочинів допускається тільки за підстав, зазначених в ст. 297-1 КПК України.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи які понад шість місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно яких наявні фактичні дані, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цьому абзаці, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
2. Наявність підозрюваного, крім неповнолітнього.
3. Коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук (загальні підстави здійснення спеціального досудового розслідування).
4. Які понад шість місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Відмінністю від загальних положень здійснення спеціального досудового розслідування є встановлення законодавцем строку в 6 місяців переховування від органів слідства та суду, при перебігу якого з’являються підстави для здійснення спеціального досудового розслідування за тимчасовими положеннями КПК України щодо здійснення спеціального досудового розслідування.
Також Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» від 07 жовт. 2014 № 1689-VII зі змінами, внесеними згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідворотності покарання осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції» від 15 січня 2015 р. доповнено ст. 139 КПК України «Наслідки неприбуття на виклик» частиною 5, в якій зазначено, що ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим та оголошення його у міждержавний та/або міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Відповідно до абзацу 3 п. 20-1 Перехідних положень КПК України, положення частини п’ятої статті 139 КПК України у разі вчинення злочинів, визначених в абзаці другому пункту 20-1 КПК України, поширюються також на осіб, які понад шість місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно яких наявні фактичні дані, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
5. Та/або стосовно яких наявні фактичні дані, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
Запроваджені тимчасові положення відрізняються від зазначених в главі 24-1 КПК України тим, що спеціальне досудове розслідування може здійснюватись не лише тоді, коли особа перебуває за межами України, а й на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
Це означає, що така обов’язкова підстава здійснення спеціального досудового розслідування як вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування до осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.
Поняття «територія України» визначається нормами національного та міжнародного права. Основні положення щодо цього поняття закріплено у статтях 1-6 Закону «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. Стаття 1 цього Закону визначає: «Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над цими територіями.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» від 20 березня 2003 р. № 638-IV, район проведення антитерористичної операції – визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція. Такий наказ стосовно визначення районів проведення АТО був виданий – останній і чинний на поточний день є Наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька і Луганська області – з 07 квітня 2014 року; Харківська область – з 07 квітня 2014 року до 14 вересня 2014 року. Також 02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України було видане Розпорядження № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», яким був затверджений перелік населених пунктів, в яких проводиться АТО, а також скасована дія попередніх розпоряджень.
6. Ще однією особливістю тимчасових положень здійснення спеціального досудового розслідування є те, що у клопотанні слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування мають окрім визначених в ст. 297-2 КПК України зазначатися фактичні дані про перебування особи за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
