Останнім часом в Україні збільшується кількість злочинів, пов’язаних з терористичною діяльністю (терористичний акт (ст. 258 ), втягнення у вчинення терористичного акту (ст. 258-1 ), публічні заклики до вчинення терористичного акту (ст. 258-2), створення терористичної групи чи терористичної організації (258-3), сприяння вчиненню терористичного акту (258-4), фінансування тероризму (ст.258-5) Кримінального кодексу України) [1].
Згідно з частиною другою ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування цих злочинів здійснюється слідчими органами безпеки (Служби безпеки України) [2].
Аналіз статистичної звітності Генеральної прокуратури України дає усі підстави для висновку про різке зростання таких злочинів за останні роки. Так, Службою безпеки України у 2013 році було зареєстровано сім злочинів терористичної спрямованості, у 2014 році – 1391, у 2015 році – 1020, у 2016 році – 1389 таких злочинів.
При цьому, згідно з Аналітично-статистичною інформацією про стан законності та протидії злочинності, найбільше таких злочинів фіксується в Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Харківській областях.
Останнім часом змінилася структура таких злочинів. Відбувається їх трансформація від кримінального тероризму, що не має чітко визначеної політичної мети до політичного тероризму. Політичний тероризм характеризується причетністю представників спеціальних служб іноземних держав, а також представників терористичних організацій до вчинення окремих злочинів.
Така структурна зміна кримінальних злочинів, пов’язаних із терористичною діяльністю, безпосередньо випливають з напруженої суспільно-політичною ситуацією в Україні та у світі в цілому.
Тому, розслідування злочинів терористичної спрямованості потребує насамперед чіткої організації та проведення слідчим комплексу заходів на різних етапах, що мають забезпечити повне і об’єктивне встановлення обставин , що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні [3].
Структурно, організація кримінального розслідування таких злочинів охоплює такий комплекс взаємопов’язаних дій і заходів:
- підготовку відповідного плану заходів здійснення слідчих дій, відповідних експертиз, оперативно-розшукових заходів;
- вивчення, аналіз та оцінку слідчої ситуації спільно з процесуальним керівником;
- чіткий розподіл обов’язків між учасниками розслідування;
- встановлення належної взаємодії під час розслідування між слідчим, працівниками прокуратури, оперативними працівниками, експертами, що передбачає їх координацію;
- забезпечення фахового керівництва розслідування, як процесуальної, так і оперативної роботи.
Важливою умовою розслідування злочинів проти тероризму є побудова та перевірка слідчих версій. У цьому процесі слідча версія виконує роль імовірних моделей злочинних діянь.
У цьому аспекті систематизація доказового матеріалу, його аналіз, перевірка є найбільш швидким та ефективним шляхом встановлення істини. Однак, що стосується розслідування злочинів проти тероризму ця діяльність має свою специфіку, що обумовлена загрозою створення небезпеки для життя чи здоров’я людей або ж заподіяння значної майнової шкоди, чи настання інших тяжких наслідків, а також характеризується відповідною метою (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень тощо).
Можливо виділити такі слідчі ситуації у розслідуванні злочинів проти тероризму:
- коли особа, яка вчинила злочин терористичної спрямованості встановлена. Тоді розслідування здійснюється шляхом побудови та перевірки версій стосовно суб’єкта злочину, коли є підстави припускати винуватість певної особи;
- підозрюваний (підозрювані) встановлений, але переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності. У цьому випадку відповідно до ст. 280 КПК України особа оголошується в розшук;
- особа, яка вчинила злочин терористичної спрямованості не встановлена.
Тоді здійснюється побудова версій за напрямками: за слідами та предметами, залишеними на місці вчинення злочину; за ознаками зовнішності підозрюваного (підозрюваних) залишеними у пам’яті свідків, потерпілих, на записах із камер відеоспостереження тощо; за способом вчинення злочину (якщо кримінальний почерк збігається); за слідами, залишеними на тілі та одязі злочинців [4].
Наразі проблемами, які перешкоджають належному розслідуванню злочинів проти тероризму є:
- військовий конфлікт на Сході нашої Батьківщини, що культивує в українському суспільстві культ насильства;
- різке зростання злочинності, і злочинів терористичної спрямованості зокрема;
- незавершеність реформування правоохоронних органів України;
- неналежна практична взаємодія між правоохоронними органами в ході розслідування злочинів проти тероризму;
- значний відтік професійних кадрів з правоохоронних органів, внаслідок низької заробітної плати та соціального захисту працівників правоохоронних органів України;
- відсутність усталеної методики розслідування злочинів проти тероризму.
Саме вирішивши ці проблеми можна добитись позитивної динаміки у боротьбі з тероризмом.
Література:
1) Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. – Ст. 131.
2) Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4551-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – 9-13. – Ст. 88.
3) Аналітично-статистичні матеріали про стан злочинності та протидії злочинності, Генеральна прокуратура України, Управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації. – К.:ГПУ, 2016. – 65 с.
4) Єдиний звіт про кримінальні правопорушення за 2013, 2014, 2016, 2016 роки [Електронний ресурс] //Офіційний сайт Генеральної прокуратури України. – Режим доступу: htp// www.gov.ua.
__________________________
Науковий керівник: Кучинська Оксана Петрівна, доктор юридичних наук, професор кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
