Законом України від 18 лютого 2016 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» КПК України доповнено ст. 64-2 «Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт» та внесені зміни до глави 17 цього Кодексу [1].
У ч. 4 ст. 170 КПК України вказано, що у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у п. п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 цього Кодексу.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, вправі мати представника. У ч. 4 ст. 64-2 КПК України передбачено, що цим представником може бути: особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю – у випадку, якщо власником майна, щодо якого здійснюється арешт, є юридична особа.
Відповідно до ч. 5 ст. 64-2 КПК України, повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) документами, передбаченими ст. 50 КПК України, – якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні; 2) копією установчих документів юридичної особи – якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; 3) довіреністю – якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є працівник юридичної особи, яка є власником майна, щодо якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.
Згідно з ч. 6 ст. 64-2 КПК України, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє. Отже, щоб встановити, які права має цей представник, спочатку потрібно з’ясувати, які права належать третій особі.
У ч. 3 ст. 64-2 КПК України вказано, що третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Зі змісту цієї норми випливає питання, які саме права підозрюваного, обвинуваченого належать третій особі. Відповідь на нього надана у юридичній літературі.
Відмічається, що відповідно до ст. 42 КПК України під час досудового розслідування третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має такі права в частині, що стосуються арешту майна: 1) бути чітко і своєчасно повідомлена про свої права, передбачені КПК України, а також отримати їх роз’яснення; 2) мати представника; 3) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; 4) брати участь у проведенні процесуальної дії – арешту майна; 5) під час проведення процесуальної дії ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; 6) застосовувати з додержанням вимог КПК України технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала); 7) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення; 8) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України; 9) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися; 10) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
Під час судового розгляду третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має право в частині, що стосуються арешту майна: 1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; 2) збирати і подавати суду докази; 3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; 4) виступати в судових дебатах; 5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження; 6) оскаржувати в установленому КПК України порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення [2, с. 55-56].
На наш погляд, у наведеному переліку прав третьої особи перераховані не усі права третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право давати показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати. Отже, і третя особа праві давати показання в частині, що стосується арешту майна. Якщо ця особа бажає їх давати, її допит має відбуватися, як відмічають науковці, за правилами допиту підозрюваного, обвинуваченого [3, с. 225].
У ч. 1 ст. 174 КПК України зазначено, що підозрюваний, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Він також може подати таке клопотання, якщо вважає, що у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Оскільки третя особа під час досудового розслідування має права підозрюваного, то ця особа також вправі заявляти клопотання про скасування арешту майна.
Виникає питання, чи може користуватися представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, усіма із вищеперерахованих процесуальних прав. Уявляється, що ні. Окремі із прав цієї особи не можуть належати її представнику. Наприклад, це права: давати показання; мати представника; на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, прокурора або суду. З тим, щоб не виникало вказане питання, вважаємо доцільним навести у ч. 3 ст. 64-2 КПК України перелік прав третьої особи, а у ч. 6 даної статті визначити, якими із цих прав може користуватися її представник.
Обов’язки представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, передбачені у ч. 7 ст. 64-2 КПК України. Він зобов’язаний: прибувати за викликом до прокурора, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття – завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття; не перешкоджати встановленню обставин кримінального правопорушення; не розголошувати без дозволу прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.
У ч. 7 ст. 64-2 КПК України слід збільшити перелік обов’язків представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Дану норму доцільно доповнити положенням про обов’язок цього учасника кримінального провадження підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді та суду.
Потребує врегулювання порядок вступу у процес осіб, зазначених у ч. 4 ст. 64-2 КПК України. Цю статтю необхідно доповнити нормою, що про допуск до участі у кримінальному провадженні представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд постановляє ухвалу.
Література:
1. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації: Закон України від 18 лютого 2016 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 11. – Ст. 127.
2. Відшкодування потерпілому шкоди, завданої кримінальним правопорушенням: метод. рек. / [Чернявський С.С., Вознюк А.А., Алєксєєва-Процюк Д.О., Бурлака та ін.]. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2015. – 122 с.
3. Корчева Т.В. Деякі питання визначення особливостей процесуального статусу особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а також її представника в кримінальному провадженні / Т.В. Корчева // Порівняльно-аналітичне право. – 2016. – № 4. – С. 224-227.
|