Сьогодні у світі не існує жодної країни, яка зможе абсолютно самостійно забезпечити умови для ефективного виробництва всіх видів товарів та послуг. У зв'язку з цим все більше зростає роль міжнародних фінансових організацій, які є потужним джерелом й ефективним інструментом розвитку національної економіки.
Актуальність цього питання в Україні зумовлена тим, що наша держава, перебуваючи у стані фінансово-економічної і воєнної кризи, не може здійснювати економічну діяльність без залучення іноземного капіталу. А це означає необхідність тісної співпраці з міжнародними фінансовими інститутами. Однією із таких організацій і є Міжнародний валютний фонд, метою якого є розвиток міжнародного співробітництва у валютно-фінансовій сфері, забезпечення фінансової стабільності, сприяння міжнародній торгівлі, високій зайнятості, сталому економічному зростанню і скороченню бідності в усьому світі.
Питання співробітництва України і МВФ і досліджувались такими вітчизняними вченими, як Базилевич В. Д., Білорус О. Г., Боринець С. Я., Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Лютий І. О., Наконечна Ю. Л., Пешко А. В., Рязанова Н.С., Філіпенко А. Д. та ін. Серед іноземних науковців,що вивчали діяльність міжнародних фінансових організацій, слід відзначити Л.Бальцеровича, Т.Едісона, А.Зіденберга, Т.Кілліка та ін.
Впродовж більш як 20 років співробітництва фінансова допомога Україні надавалась у наступних основних формах: за Програмою системної трансформаційної позики (STF) для підтримки платіжного балансу; за програмою “Stand by” для підтримки курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу; за Програмою розширеного фінансування (“Extended Fund Facility” – EFF) для сприяння економічній стабілізації.
Втім, не дивлячись на широкий спектр наукових публікацій із цього питання, багато питань у цій сфері ще залишаються дискусійними. Серед науковців, економістів, політиків співробітництво України з МВФ викликає неоднозначну оцінку. Зокрема одні з них наголошують на тому, що співпраця з МВФ позитивно вплинула на темпи економічного зростання. Адже почали реалізовуватися зміни на законодавчому рівні в сфері енергетики, банківського сектору, незалежності Національного банку, реформування сектору державних підприємств та в боротьбі з корупцією.
На думку ж інших, кредити МВФ створюють швидше довгострокову залежність, ніж надають допомогу в короткостроковому періоді. Згідно зі Статутом МВФ кредити Фонду повинні мати короткостроковий характер, однак більшість країн стають постійними партнерами Фонду протягом тривалого періоду. У той час, коли розвинені країни інвестують в високотехнологічні галузі, Україна спрямовує отримані у кредит кошти на виплати зарплат, погашення заборгованостей тощо. А це зумовлює збільшення державного боргу, оскільки виникає обов’язок країни-позичальника(України) виплачувати як основну суму позики, так і відсотки.
Таким чином, на розвиток національної економіки можуть негативно впливати як масштабна співпраця з МВФ, так і розрив відносин з ним. Відмова від нових запозичень згубно відіб’ється на національній економіці, а виділення чергового кредиту під підвищення тарифів на газ і скорочення соціальних витрат сприятиме посиленню соціальної напруженості. У зв’язку з цим, уряд України повинен встановити таке співробітництво з МВФ, за якого перебудова економічної політики буде спрямована не на виконання умов Фонду для отримання чергового траншу кредиту, а на досягнення стратегічних цілей розвитку країни.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
