Сьогодні у світі усе більше викликає занепокоєння проблема транснаціональної організованої злочинності. Серед найбільш розповсюджених видів правопорушень, таких як торгівля зброєю, незаконні дії з наркотичними речовинами можна виділити вчинення терористичних актів. Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї та Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй № 49/60 від 09.12.1994 року, терористичні акти призводять до порушення прав та основоположних свобод людини, та посягання на демократичні основи суспільства та держави в цілому.
Дослідженням проблематики боротьби з тероризмом займалися такі вчені, як: С. Хофман, М.Делягін, В. Навроцький, В. Антипенко та інші. Але, враховуючи те, що специфіка вчинення даного злочину змінюється відповідно до політичної ситуації в державі, що зумовлює дослідження нових підходів у сфері боротьби з даним явищем та ліквідації їх наслідків.
Відповідно до положень Кримінального кодексу України під терористичним актом слід розуміти застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою [3].
Виходячи з основних статистичних даних, за останні п’ять років в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості вчинених терористичних актів, зокрема, за період 2016- першого кварталу 2017 років, повідомлення про підозру у вчиненні терористичного акту було оголошено 1635 особам, за цей період до суду було направлено 270 кримінальних проваджень проти 285 осіб, з яких 150 на цей час визнані винними і засуджені до різних строків відбування покарання.
Слід зазначити, що до початку анексії Російською федерацією Криму та розгортання воєнних дій на Донбасі, Україна досить таки рідко стикалася з проблемою тероризму (з 2002 по 2010 рр. в Україні було зафіксовано всього чотири випадки вчинення терористичного акту, що призвели до загибелі п’яти людей), а вже в 2014 році, в Глобальному рейтингу тероризму Інституту економіки і світу Сіднейського університету, Україна посіла п'ятнадцяте місце, піднявшись відразу на 42 позиції. Чого тільки вартий приклад обстрілу бойовиками так званих ДНР та ЛНР літака «Malaysia Airlines» з використанням ракети земля-повітря, внаслідок якого загинули сотні пасажирів, а винні у вчиненні цього злочину особи і досі не встановлені. Виходячи з аналізу конкретного стану справ можна говорити про те, що в нашій терористичні акти в основному вчиняється з метою дестабілізації політичної ситуації в країні та деморалізації населення.
В Україні питання боротьби з тероризмом врегульовано Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 № 638-IV. До основних органів, до компетенції яких віднесено вирішення основних питань в даній сфері належить Національна Поліція України, Служба Безпеки України та Міністерство оборони України [2]. Слід також відмітити діяльність спецпідрозділів Альфа та Омега, які з самого початку проведення антитерористичної операції в східних регіонах України проводили просто колосальну роботу, пов’язану з виявленням та ліквідацією терористичних угрупувань, з метою недопущення вчинення ними терористичних актів.
Хоча за останні роки в нашій державі і була проведена ґрунтовна робота зі створення та розвитку системи боротьби з тероризмом та враховуючи тенденцію до зростання кількості актів тероризму, досить таки важливим було б запозичення методик боротьби з даним явищем провідних країн світу.
Спробуємо проаналізувати системи боротьби з тероризмом в країнах сучасного світу, зокрема насамперед слід дослідити досвід Ізраїлю. Ізраїль це одна з країн світу, яка бореться з тероризмом від початку свого заснування. Сама система контртерористичної роботи даної країни є надзвичайно жорсткою і полягає в діяльності лише двох спецпідрозділів: спецпідрозділ військової розвідки «Моссад» та служба держаної безпеки «Шабак». Основними факторами забезпечення дієвості даних підрозділів виступає високий рівень професійної підготовки кадрових співробітників даних підрозділів та розгалужена система агентів, які «працюють» у складі терористичних угрупувань [1, с.12]. Дані спецпідрозділи здійснюють три етапи боротьби з тероризмом, а саме вистежити, знайти та ліквідувати усіх осіб, які так чи інакше причетні до вчинення терористичних актів. На Видається, що такий підхід пришвидшує виявлення та боротьбу з проявами тероризму. Одним з елементів контртерористичної боротьби в Ізраїлі, який, в певній мірі був запозичений Україною, це спорудження прикордонного бар’єру, який в основному складається з бетонного паркану, який сягає заввишки вісім метрів, і шістдесятиметровою смугою відчуження. Важливим стримуючим фактором є наказ ізраїльським солдатам відкривати вогонь на ураження без попередження в будь кого, хто спробує перетнути паркан та смугу відчуження, як наслідок спорудження такої системи захисту число вчинення терактів знизилося вп’ятеро [5, с.2]. Частково «схожий» проект був реалізований і в Україні, хоча в ньому проявляється і ряд недоліків він міг би стати важливим чинником захисту нашої країни від терористичної загрози, але нажаль даний проект під назвою «Стіна» так і не був завершений. Залишається тільки сподіватися, на доведення його до логічного завершення і можливо ми зможемо досягнути дієвих результатів в даній сфері в найкоротший проміжок часу.
Ще однією системою, запровадження якої на нашу думку було б актуальним для України, є введення в дію «Системи жорсткого моніторингу» за прикладом Сполучених Штатів Америки (далі США). Після теракту 11 вересня 2001 року в США був прийнятий «Патріотичний акт» – «Акт Про згуртування і зміцнення Америки шляхом забезпечення належними засобами, необхідними для припинення та перешкоджання тероризму". Цей закон наділив поліцію і уряд ширшими повноваженнями по нагляду за громадянами. Зокрема, він розширив права Федерального Б’юро Розслідувань у сфері прослуховування і електронного стеження. Слід зазначити, що багатьма це сприймається як порушення четвертої поправки до Конституції США, яка забороняє необгрунтовані обшуки і затримання, а також вимагає, щоб будь-які дозволи на обшук видавалися лише судом за наявності достатніх підстав. Слід зазначити, що для України «Система жорсткого моніторингу» може полягати в створенні системи електронного контролю за телефонними та телеграфними розмовами, а також системою Інтернет, з метою уловлення фраз чи висловлювань з терористичної тематики, подальшої оцінки таких даних та прийняття рішення про проведення певних дій з метою недопущення вчиненню терористичних актів в майбутньому [5, с.4]. Так, такі дії, на думку багатьох науковців є порушення конституційних прав особи на таємницю спілкування і т.д., але видається, на час проведення антитерористичної операції на теренах нашої держави, діяльність даної системи можна визнати допустимою, якщо завдяки цьому є можливість зберегти життя хоча б однієї людини. На нашу думку системи боротьби з тероризмом, які існують в проаналізованих нами країнах, хоча вони потребують і значного часу для їх розробки і в більшій мірі залежать саме від економічного фактору (розширення фінансування на сферу контртерористичної боротьби) можуть бути прийнятними для України і зможуть позитивно вплинути на розвиток системи забезпечення безпеки нашої країни.
Отже, боротьба з тероризмом вимагає комплексного підходу, який повинен поєднувати заходи і економічного, і політичного, і соціального, і правового характеру. Це довгострокова програма, реалізація якої залежить від багатьох факторів [4, с.16]. Але ні для кого немає таємниці, що рішучі і ефективні заходи необхідні вже сьогодні.
Література:
1. Емельянов В.П. Уголовнаяответственность за терроризм и преступления с признаками терроризирования: автореф. дисс. на соиск. учён. степенидокт. юрид. наук: 12.00.08 / В.П. Емельянов.- М., 2001.- 37 с.
2. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 № 638-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
zakon.rada.gov.ua/laws/show/638-15
3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 3441-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
4. Мохончук С.М. Кримінальна відповідальність за тероризм: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 /С. М. Мохончук. – Х., 1999. – 17 с.
5. Проблеми систематизації та комплексного розвитку антитерористичного законодавства України: монографія/ [В.С. Зеленецький, В. П. Ємельянов, В.Я. Настюк та ін.]; за заг. ред. В.С. Зеленецького та В.П. Ємельянова. – Х.: Право, 2008. – 96 c.
__________________________
Науковий керівник: Яремко Галина Зіновіївна, кандидат юридичних наук, доцент, Львівський державний університет внутрішніх справ
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
