Помилка має велике значення для кримінальної відповідальності, але їй в літературі приділено мало уваги. Помилка є видом юридичної відповідальності і встановлюється державою в кримінальному законі та має нести зобов’язання особистого,майнового характеру.
Поничаючи розгляд теми потрібно встановити зміст самого поняття «помилка». У сучасному тлумачному словнику української мови вказується на кілька значень цього слова,а саме:
- неправильність у підрахунках написанні слова,неправильність, неточність у будь-якому механізмі;
- неправильність у вчинках та діях,неправильна думка, хибне уявлення про когось чи щось.
Саме дієслово «помилятися» означає:
1) допускати неправильність у підрахунках, написанні слова, недоврахування, недодання чи передодання якої-небудь суми;
2) неправильно робити що-небудь, неправильно думати, викривляти істину, створювати неправильну думку про когось, допускати неправильність у передбаченнях;
3) переплутати що-небудь з чимось однорідним або подібним, одну особу вважати за іншу, подібну чим-небудь до першої.
Ось В.В. Даль у своєму словнику трактує «помилку» - як погрішність, промах, неправильність,помилкове розпорядження або проступок, ненавмисне викривлення істини. Тобто можна зрозуміти, що помилка вважається не якась неправильність, а ненавмисна, необережна неправильність.Проаналізувавши поняття «помилка» можна виділити такі дві ознаки:
1) помилка полягає у неправильності, неточності, спотворенні істини;
2) це така неправильність, що допущена ненавмисно, без певної мети, незалежно або всупереч волі особи, яка її допустила.
У філософській літературі помилка досліджується в протиставленні до обману в рамках вчення про істинне і неправдиве. При цьому у філософській літературі сказано, що поняття «помилка» та «омана» близькі, але не тотожні. Наприклад, Заботін П.С . розуміє оману, як невідповідність знання предмету внаслідок причин і обставин,що не залежить від особистих якостей суб’єкта. Натомість помилка розглядається,як невідповідність обумовлена якостями індивіда. Я вважаю,що помилка це неточність дії, котра поєднана з неадекватністю мислення і виражається в порушення правил. Можна зробити висновок, що помилка - це насамперед неправильність, котра порушує істинність змісту мислення діяльності, а правильність мислення і дії виступає логічним методом пізнання дійсності та діяльності з певними нормами і правилами.
У кримінальному праві помилки поділяються на юридичну та фактичну помилки. Наявність помилки може вплинути на кваліфікацію діяння,бо вона охоплюється ознаками суб’єктивної сторони складу злочину(це вина,мета,мотив), будучи визначеною інтелектуальними, вольовими, а також емоційними процесами. У кримінальному праві помилка являється такою,що не відповідає дійсності правову й фактичну оцінку особою,котра вчиняє злочин,своєї поведінки,а також її наслідків і розвиток причинного зв’язку між ними. Помилка (в кримінальному праві) можлива тільки в умисних злочинах, адже необережний злочин сам по своїй суті є результатом помилки.
Помилка в кримінальному праві - це неправильне (хибне) уявлення особи про юридичне значення та фактичний зміст свого діяння, його наслідків та інших обставин,що передбачені,як обов’язкові ознаки(елементи) у відповідному складі злочину. Незважаючи на поширеність поділу помилок на юридичну і фактичну, у юридичній літературі немає єдності поглядів щодо того,що необхідно розуміти під юридичною помилкою. На думку Оробця К.М., юридичну помилку необхідно визначити,як неадекватне ставлення особи до реальної кримінально-правової характеристики вчинюваного діяння. Юридичні помилки поділяються на:
1) Помилки злочинності чи не злочинності діяння - полягає в тому, що особа вважає, що дії котрі вона вчинює є злочином, але в дійсності закон таким не визнає або діяння за законом є злочином,але особа вважає,що діяння незлочинне. Обов’язковою ознакою злочину є його кримінальна протиправність, а помилкове уявлення про злочинність діяння виключає вину і кримінальну відповідальність .Коли діяння за законом визнається злочином, але особа вважає його правомірним, незлочинним, вина і кримінальна відповідальність в принципі не виключаються.
2) Помилки у кваліфікації злочину - полягає у відображенні незнання чи недостатньо проінформованості особи про чинний кримінальний закон. Цей вид помилки в якому особа вважає,що нею порушується одна кримінально-правова норма, тоді, як порушується інша. Суть даної помилки полягає у тому, що особа, котра скоює діяння усвідомлює його суспільну небезпеку, але помиляється, яку кримінально-правову норму вона порушує за своє діяння. Ця помилка не усуває винного відношення до скоєного лише змінює зміст його вини.
3) Помилки у виді і розмірі покарання - подібно до помилки в кваліфікації злочину, тобто при неправильному уявленні особи про вид і розмір покарання, що загрожує їй за законом за вчинений злочин. Отже, можна зробити такий загальний висновок про те, що помилка особи в юридичних ознаках відображає незнання нею кримінального закону і за загальними покараннями.
Фактична помилка-полягає у неправильному уявленні особи про фактичні об’єктивні ознаки вчинюваного нею діяння. При такій помилці особа правильно оцінює юридичну, правову характеристику певного діяння,як конкретного злочину,але помиляється у його фактичних ознаках. Розрізняють такі фактичні помилки(залежно від того, у змісті яких саме об’єктивних ознаках помиляється особа):
1) Помилка у об’єкті - це неправильне уявлення особи про характер суспільних відносин на які посягає її діяння. Особа спрямовує діяння на заподіяння шкоди одному об’єкту, але внаслідок її помилки шкода фактично заподіюється іншому об’єкту. Помилка в об’єкті пов’язана з помилкою особи в предметі злочину, а через неї в його об’єкті. Специфіка даної помилки полягає у тому,що вона виявляється у рамках умислу. Як правило, ця помилка не змінює форми вини і визначає лише зміст вини.
2) Помилка щодо предмету посягання – помилки особи щодо характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння в предметі посягання. Слід відрізняти помилку в предметі посягання від помилки в в об’єкті. Так,як помилка в об’єкті це помилка особи щодо сфери суспільних відносин,їхніх властивостей та особливостей,а помилка в предметі-це спотворене,неправильне сприйняття,уявлення і оцінка матеріально виражених характеристик предметів в рамках тих суспільних відносин на які особа робила замах.
3) Помилка щодо засобів вчинення злочину - при здійсненні діяння особа може помилятися щодо засобів здійснення злочину.
4) Помилка щодо кваліфікуючих ознак злочину - законодавець виділяє різні ознаки, як об’єктивного так і суб’єктивного характеру. Тобто особа може помилятися в різних кваліфікуючих обставинах,яка може бути і конструктивною і відмінною складу злочину.
5) Помилка щодо особи потерпілого - це помилка виникає в родовому і безпосередньому об’єкті,оскільки особа може бути не тільки суб’єктом суспільних відносин,але й породжувати різні відношення з приводу своєї соціальної ролі,фізіологічних особливостей.
6) Помилка щодо наслідків злочинного діяння - кримінально-правове значення таких помилок неоднозначне. Так, помилка в кількісних характеристиках наслідків, якщо вона має місце в рамках «типових», «середніх» величин, визначуваних законодавцем, не впливає на форму вини, кваліфікацію і межі кримінальної відповідальності, в той же час «після певної межі, розрив між передбачуваними і дійсними наслідками, переходить в помилку, яка залежно від її характеру може вплинути на кваліфікацію злочину» .
7) Помилка щодо причинного зв’язку-це помилка особи в розвитку причинного зв’язку,те що правильно усвідомлюючи характер дій і результат,який вона може отримати неправильно оцінюються проміжні ланки процесу,які мають місце між дією та результатом .
Отже,відмінність помилок у юридичної - це злочинність (незлочинність) вчинюваного діяння, кваліфікація вчиненого злочину, межа караності вчиненого злочину, а у фактичної-фактичні обставини, які відносяться до об’єкту злочину,фактичні обставини, які відносяться до об’єктивної сторони складу злочину, фактичні обставини, які передбачені, як кваліфікуючі.
Відомо, що значна частина всіх випадків неправильного застосування кримінального закону полягає в неправильній кримінально-правовій кваліфікації. Вона може обумовлюватися усними порушеннями, зловживаннями працівників правозастосовних органів, так і різного роду упущеннями і недоліками в їх роботі. Очевидно, що про зловживання при застосуванні кримінального закону можна вести мову тоді, коли факт зафіксований у встановленому законом порядку. До того ж часу всі наявні випадки неправильного застосування закону слід розглядати, як спричинені помилкою. Вище зазначене мною вказує, що дослідження помилок має на меті вирішення цілого роду питань щодо юридичної науки та правозастосовної практики.
Література:
1. 7-е видання:Великий тлумачний словник сучасної української мови (з Дод., допов) Уклад.іголов.ред.В.Т.Бусел.-К.:Ірпінь:ВТФ»Перун», 2009.-1736 с.
2. Даль В.В. Толковый словар живого великоруського язика.-М., СПб.: узд. М.О.Вольфа.-1881.-Т.2-С. 632-633; Ожегов С.И. Словар руського язика: узд. 18-е.- М.: Руський язик, 1973.- с. 419.
3. Заботин П.С Преодоление заблуждений в научном познании.-М., 1979.- с.92
4. Оробець К.М. Юридична помилка у кримінальному праві: сутність і проблеми відповідальності// Митна справа.-2003.-№4.,с. 50-51.
5. Якушин В.А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение.-Казань: Изд-во Казанського ун-та, 1988.- 128с.
6. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник – К. Юрінком Інтер, 2000. -275с
7.Кримінальний кодекс України на сайті Верховної ради України
8.Фріс П.Л. Кримінальне право України: Загальна частина:Підручник для студентів вищих навчальних закладів.-К.:Атака, 2004.-488 с.
9. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій.-К.: Атіка, 2001.-432 с.
10. Коржанський М.Й. Кримінальне право України : Частина загальна: Курс лекцій.-К.: Наукова думка та Українська видавнича группа,1996.
11. Кримінальне право України Загальна частина/М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та інш./ За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація - Київ,2005.-480 с.