Провівши певні дослідження проституції, маємо можливість виокремити основні причини виникнення та існування проституції як негативного явища :
а) соціально-економічні: соціальна та економічна нерівність населення у країні, низький та незадовільний рівень життя більшої частини населення і, зокрема, молоді. Крім того наявне, нерівномірне розшарування суспільства на класи, матеріальна незабезпеченість та матеріальна нестабільність більшості жінок, у зв’язку з цим матеріальна залежність жінок чи дівчат молодого віку від інших осіб, на забезпеченні яких вони перебувають (батьків, хлопців, чоловіків). Крім того, певна обмежена кількість допустимих способів отримання високого заробітку для молодих жінок і при цьому умови праці, які не відповідають умовам оплати праці, наявність «тіньової» економіки.
б) морально-етичні: низький моральний рівень значної частини суспільства, бездуховність, психологічна слабкість до певних обставин та умов життя, зниження цінності морально-етичних норм і різке падіння моралі;
в) фізіологічні: ряд медичних причин, коли людину «тягне» до заняття проституцією:
психічні відхилення, травми, отримані особою ще в глибокому дитинстві, нездорова сімейна атмосфера, в якій росла і виховувалась дитина;
потреба помсти чоловікам за раніше пережиті зради, зради, це також є різновидом психічних травм, але пережитим вже у дорослому стані;
всі види сексуальних збочень і порушень сексуального потягу, зокрема, підвищена потреба до занять сексом4.
О. М. Джужа, В. В. Василевич, О. Ф. Гіда та інші науковці, що досліджували профілактику злочинів зазначили наступне, повії причинами, що спонукали їх до зайняття проституцією, називають: сімейні чвари та безладдя в стосунках, аморальну поведінку родичів, нещасливе одруження та пов'язану з цим психологічну несумісність; психологічну неврівноваженість та потребу вийти з емоційної кризи; потребу мати кошти для купівлі наркотичних речовин чи придбання алкогольних напоїв, удівство та труднощі одинокого життя, можливість поправити його у такий спосіб на краще4.
Український фонд «Благополуччя дітей» виокремили наступні причини, що впливають на мотиви та причини зайняття проституціє, зокрема починаючи з впливу на дитину:
• Відсутність інвестицій держави взагалі та кожної окремої сім’ї зокрема у систему сімейних цінностей, безвідповідальність батьків щодо виховного процесу.
• Недостатня поінформованість суспільства щодо самої проблеми.
• Недостатність профілактичних заходів в суспільстві взагалі та навчальних закладах зокрема, не виважена політика мас-медіа у наданні інформації щодо залучення дітей до проституції, порноіндустрії та торгівлі у вигляді сенсацій та залякування.
• Недосконалість нормативно-правової бази, відсутність ефективної системи координації між всіма інститутами, задіяними до протистояння залученню дітей до проституції, порноіндустрії та торгівлі дітьми8.
Отже, основні причини заняття проституцією:
- неблагополучні сім’ї; зокрема відсутність сім’ї;
- втрата провідної ролі родини у вихованні дитини
- пристрасть до алкоголю, наркотичним і токсичним речовинам, насильство у сім’ї і т. п.;
- сексуальні домагання у дитячому віці з боку дорослих членів сім’ї, сексуальна активність індивіда, який не має матеріальної та сімейної підтримки;
- бажання стати матеріально незалежними від сім’ї;
- недостатня поінформованість у підлітковому віці про статеві стосунки;
- безконтрольність і байдужість освітянських установ і органів місцевої адміністрації до позашкільних занять дітей, підлітків і молоді [соціолог].
- неготовність вчителів/вихователів/соціальних працівників обговорювати «гострі» питання на актуальній для дитини мові
- низький матеріальний статок багатьох родин, що спричиняє втягування до проституції та порнографії;
- недосконалість законодавчих ініціатив та законодавчої бази;
- формальне ставлення до проблеми з боку органів влади та правоохоронних органів.
Можна виокремити шляхи які приводять до зайняття проституцією:
1. Молоді дівчата, які не бажають займатись освітою, самовдосконалюватись, розвивати свої здібності та бути конкуретноспроможною на ринку праці задля високооплачуваної престижної роботи знаходять більш легкі шляхи:
• Їдуть за кордон в пошуках легкої, але більш дохідної роботи (няні, прибиральниці, фасувальники, різноробочі та інші роботи з надання послуг).
• Влаштовуються у різні модельні та шлюбні агентства, звісно це може бути й справжнє агентство, що має на меті здійснення відповідної діяльності, але поміж тим дівчатам може пропонуватись здійснення «різних додаткових послуг» за винагородження чи неофіційні преміальні, зазвичай ці послуги містять у собі інтимний характер.
2. Українські дівчата та жінки з сіл та містечок, де зазвичай бракує потрібної інформації (особливо в момент прийняття рішення про нове місце роботи), мешканці тих регіонів, де бракує роботи, під примусом на зайняття або шляхом залякування починають займатись проституцією.
На підтвердження даної думки ми маємо результати анонімного опитування, яке провели співробітники Благодійного фонду «Розвиток», вони опитали 100 дівчат у віці від 16 до 22 років, в процесі якого було висловлено кілька стійких думок:
- 100% дівчат чітко усвідомлюють, що таке проституція
- 98% дівчат проти проституції
- 2% дівчат відповіли, що вони «погоджуються легально займатися проституцією»
- 36% дівчат вважають, що «якщо раптом дівчина, виїжджаючи за кордон, стає повією, то вона з самого початку їде туди з цією метою»
- 7% дівчат відповіли так: «чому б і ні, адже ми живемо один раз і є маса прикладів, коли дівчата добре влаштовували своє життя»7.
Наслідками зайняття проституцією є:
1. збільшення носіїв та поширення венеричних захворювань та BIЛ -інфекції, СНІДу, у зв’язку з тим можуть представляти значну загрозу для багатьох членів суспільства, особливо молоді;
2. втрата здоров’я, не можуть бути повноцінними матерями і відповідно не можуть народжувати в остаточному підсумку повноцінних, здорових дітей;
3. створенні порнофільмів, які негативно впливають на виховання та психологічний стан дітей та підлітків;
4. поширення пияцтво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія;
5. «падіння» жінки та зневага її суспільством, вимушених торгувати собою;
6. аморальності в суспільстві;
7. проституція неминуче призводить до втрати справжніх природних, біологічних та психологічних людських якостей, деградації особистості і моральної патології;
8. проституція тісно пов’язана зі злочинним світом, проституція тісно пов’язана з такими злочинними діями, як крадіжки, розповсюдження порнографії і наркотиків, утримання будинків розпусти, звідництво, залучення до проституції неповнолітніх, хуліганство, зараження венеричними захворюваннями і СНІДом;
9. збільшення тенденції залучення неповнолітніх;
10. проституція є паразитичною формою, яка виражається передусім в ухиленні від праці, тобто формою, що створює своєрідний альтернативний спосіб життя, який не передбачає як основну норму трудовий процес.
В боротьбі з цим негативним явищем є декілька напрямків:
a) соціальної роботи і заборона і повне викоренення проституції за допомогою правових і адміністративних заходів;
b) обмеження поширення проституції;
c) боротьба з проституцією шляхом систематичного виховання і освіти;
d) виробити нові підходи щодо сексуального виховання підростаючого покоління;
e) проводити медичними працівниками чи представниками служб молоді профілактичну роботу з дітьми, батьками, молоддю;
f) потрібно запровадити курс в освітніх закладах «Сексуальна культура та здоров’я»;
g) формування єдиної комплексної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сферах інформаційної діяльності, освіти та культури.
Проституція як негативне явище вимагає детального вивчення та вирішення, її поширення негативно впливає на суспільство та його життя. Варто й потрібно наголосити та визнати, що жінки, які змушені продавати власне тіло, потребують на допомогу суспільства, в тому числі психологів та соціальних працівників, оскільки вийти з нормальним психологічним станом з даного роду занять і повернутися до нормального способу життя доволі важко. Саме повернення до суспільно-корисного життя повій є одним із завдань працівників соціальної сфери. Крім того потрібні сучасні програми допомоги сім’ї, материнству, дитинству, відповідна законодавча база.
Основними напрямами державної політики у даній сфері є:
1) визначення правових засад соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю;
2) розроблення та реалізація загальнодержавних, регіональних програм соціальної підтримки сімей, дітей та молоді, соціального становлення молоді та інших програм стосовно сімей, дітей та молоді; організація та здійснення соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю, надання їм соціальних послуг;
3) здійснення менеджменту в соціальній роботі з сім’ями, дітьми та молоддю;
4) забезпечення дотримання мінімальних соціальних стандартів здійснення соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю;
5) створення сприятливих умов для функціонування і зміцнення сім’ї; сприяння відповідальному ставленню батьків до створення умов, необхідних для всебічного розвитку та виховання дітей; розвиток різних форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
6) утвердження здорового способу життя в сімейному, дитячому та молодіжному середовищі; здійснення соціально-профілактичної роботи, реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного і фізичного стану дітей та молоді, які зазнали жорстокості та насильства, залучалися до найгірших форм дитячої праці, соціальна підтримка ВІЛ-інфікованих дітей, молоді та членів їхніх сімей; інтеграція в суспільство дітей та молоді з функціональними обмеженнями;
7) сприяння громадським організаціям, іншим об’єднанням громадян, фізичним особам у реалізації ними власних соціально значущих ініціатив і проектів у сфері соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю в порядку, визначеному законодавством;
8) розвиток та підтримка волонтерського руху у сфері соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю; здійснення кадрового, науково- методичного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю;
9) встановлення та зміцнення зв’язків з соціальними службами за кордоном, інтеграція в міжнародну систему соціальної роботи [1, с. 6].
Отже, ефективними шляхами боротьби є саме комплексні заходи щодо попередження втягнення неповнолітніх до проституції, здійснювані злагоджено у взаємодії органів освіти, охорони здоров’я, поліції, зокрема здійснення комплексу соціально-економічних, моральних, соціально-психологічних, правових заходів на подолання втягнення та займання в проституцією.
Література:
1. Бугера О. Роль засобів масової інформації як одного з чинників профілактики протиправної поведінки неповнолітніх / О. Бугера // Право України. – 2005. – № 4. – С. 94–95.
2. Варивода В. Адміністративно-правова протидія проституції: вирішення проблеми / В. Варивода, С. Константінов // Право України. – 2005. – № 7. – С. 61–64.
3. Васильченко Л. В. Кримінологічна характеристика проституції та її профілактика / Л. В. Васильченко // Безпека життєдіяльності. – 2006. – № 6. – С. 30–32.
4. Профілактика злочинів: підручник / О. М. Джужа, В. В. Василевич, О. Ф. Гіда та ін.; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О. М. Джужи.- К.: Атіка, 2011 – 720 с. Електронний ресурс, режим доступу: [http://pidruchniki.com/1698030349689/pravo/prostitutsiya#363].
5. Надьон О. В. Проституція: соціальний аспект та кримінальний аналіз / О. В. Надьон // Право і безпека. – 2005. – № 4. – С. 92–98.
6. Соціологія девіантної поведінки: Навчальний посібник. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - 244 c.
7. Електронний ресурс (Закарпатський інформаційно-діловий портал «Mukachevo.net»), режим доступу: [http://www.mukachevo.net/ua/news/ view/66358].
8. Електронний ресурс (інформаційний портал Український фонд «Благополуччя дітей»)режим доступу: [http://childfund.org.ua/irc/statistic/ view/582/6 ].
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
