Анотація. У цій статті розглядається право на повагу до приватного і сімейного життя, а також право на вступ до шлюбу і на створення сім'ї. Вивчаються питання, що стосуються регуляризації, а також гарантії збереження єдності сім'ї передбачені в законодавстві Європейського Союзу (далі - ЄС).
Виклад основного матеріалу. У законодавстві ЄС, а саме Хартії основних прав ЄС, визначається право на вступ до шлюбу і право на створення сім'ї (ст. 9), а також право на повагу до сімейного життя (ст. 7). Крім того, Хартія захищає права дитини (ст. 24), зокрема, право підтримувати контакти з обома батьками (ст. 24 [1]).
Відносно міграції перший крок по сприянню вільного пересування осіб, було здійснено понад 40 років тому (Регламент Європейської економічної спільноти (далі - ЄEC) No 1612/68 [2]). Так цей акт визначав прямо виражене право європейського працівника-мігранта на те, щоб його або її супроводжували не тільки дружина (чоловік) і їх діти, які не досягли 21 року, а й діти у віці 21 рік і старше, і родичі по висхідній лінії, що знаходяться на утриманні. Зараз в цей список включені зареєстровані партнери, і необхідно сприяти допуску і санкціонування перебування інших членів сім'ї. Громадянство членів сім'ї було - і залишається - несуттєвим для реалізації цього права. Оскільки в більшості випадків національна імміграційна політика спрямована на обмеження пересування громадян третіх країн, то більшість судових розглядів в ЄС стосується прав членів сімей – громадян третіх країн, а не самих громадян ЄС.
Для Суду Європейського Союзу (далі - СЄС) питання полягають в наступному: чи можуть обмеження на міграцію сімей діяти для громадян ЄС як стримуючий фактор в здійсненні їх прав на вільне пересування або перешкоджати користуванню громадянством ЄС? Парадоксально, але в багатьох державах-членах ЄС громадяни ЄС, які здійснюють своє право на вільне пересування, користуються набагато ширшими правами на возз'єднання сім'ї, ніж власні громадяни цих держав. Возз'єднання сім'ї для громадян ЄС, що не скористалися правом на вільне пересування, регулюється національним законодавством, яке в деяких державах- членах ЄС залишається більш обмежуючим.
Однак, біженцям вже давно надані особливі пільги по возз’єднанню сім'ї в європейських державах, засновані на неможливості повернення в країну походження для продовження сімейного життя. В цьому сенсі особливі положення для біженців містяться в розділі V Директиви про право на возз'єднання сім'ї [3].
Для законодавства ЄС очевидна поширеність фіктивних шлюбів в імміграційних цілях привела до прийняття на загальноевропейському рівні Резолюції Ради 97 / C 382 / 01 [4]. Цей документ відображав занепокоєння європейських держав з приводу шлюбів з розрахунку і містив перелік факторів, які могли давати підставу вважати, що шлюб є шлюбом за розрахунком. Законодавство про вільне пересування осіб в цілому замовчує про можливість видачі імміграційного дозволу нареченому (нареченій), надаючи перевагу тому щоб висвітлювати питання врегулювання статусу або возз'єднання сім'ї.
Врегулювання правового статусу членів сім'ї здійснюється, коли поручитель (спонсор), який постійно проживає в країні, хоче врегулювати - як член сім'ї - становище іншого члена сім'ї, що вже перебуває на території цієї країни на будь- якій іншій підставі, ніж сімейні зв'язки.
У законодавстві ЄС правила, викладені в Директиві про вільне пересування (2004 / 38 / EC) [5], застосовуються до громадян третіх країн, які є членами сімей громадян ЄС, однак по відношенню до громадян ЄС директива застосовується тільки в разі, якщо відповідна особа скористалисялось правом на вільне пересування. Що стосується умов до громадян ЄС, встановлених в директиві, то їм відповідають такі члени сім'ї, як чоловік і жінка, діти, які не досягли віку 21 років, діти старше 21 років, але знаходяться на утриманні (ст. 2 [5]), і «інші члени сім'ї» (ст. 3 [5]). СЄС дав уточнення щодо «інших членів сім'ї».
Громадяни третіх країн - члени сімей громадян ЄС, але тільки за умови, що вони скористалися правом на вільне пересування) часто знаходяться в привілейованому положенні в порівнянні з громадянами третіх країн, які є членами сімей громадян відповідних країн, оскільки їх статус регулюється виключно національними законодавствами. Право громадян третіх країн - членів сімей на в'їзд і проживання існує незалежно від того, коли і як така особа в'їхала в приймаючу країну. Воно поширюється і на осіб, які в'їхали вкраїну з порушенням законодавства.
Приклад. У справі MRAX [6] СЄС вирішив, що буде незаконно відмовляти в проханні, якщо громадяни третіх країн, які перебувають у шлюбі з громадянами ЄС, в'їхали в країну незаконно після закінчення терміну дії їх віз.
Згодом СЄС розширив сферу застосування прав і свобод, що випливають з договорів ЄС, до громадян ЄС, надаючи - за певних умов похідні права членам їх сімей - громадян третіх країн.
Приклад. Справа Карпентер [7] стосувалося громадянки третьої країни – дружини громадянина Сполученого Королівства, бізнес якого полягав внаданні послуг за винагороду в інших державах-членах ЄС. Він з успіхом висунув наступний аргумент: якщо його дружині не дозволять проживати з ним в Сполученому Королівстві і дивитися за дітьми, поки він у від'їзді, це обмежить його в здійсненні його права на свободу надання послуг на всій території ЄС. У цьому випадку Суд послався на свободу надання послуг, передбачену ст. 56 Договору про функційонування Європейського Союзу (далі - ДФЕС) [8], для визнання сімейних прав за громадянином ЄС, який ніколи не проживав за кордоном, але займався міжнародною економічною діяльністю.
СЄС визнав, що в певних обставинах права на проживання можуть бути безпосередньо прив'язані до статусу громадян Європейського Союзу згідно зі ст. 20 ДФЕС і застосовуватися у випадках, коли громадянин ЄС не скористався правом на вільне пересування.
Приклад. У справі Руїса Замбрано [9] СЄС постановила, що громадянам третіх країн, що є батьками неповнолітніх дітей-громадян Бельгії, які перебувають на їх утриманні, має видаватися дозвіл на проживання і роботу в Бельгії з метою спільного проживання з дітьми та їх утримання. Ст. 3 Директиви про вільне пересування [5] була визнана непридатною, бо ці діти, які були громадянами Європейського Союзу, ніколи не переїжджали в іншу державу ЄС і не проживали в іншій державі-члені ЄС, крім як в країні свого національного походження. Суд прямо послався на їх статус як громадян Європейського Союзу відповідно до ст. 20 ДФЕС [8], щоб надати їх батькам-громадянам третьої країни дозвіл на роботу і проживання в Бельгії. Відмова зробити це, як зазначив Суд, «позбавив би дітей можливості реально користуватися суттю прав, закріплених за статусом громадян Європейського Союзу», тому що їм довелося б покинути територію Європейського Союзу, щоб супроводжувати своїх батьків.
Однак це рішення стосувалося конкретних обставин справи і застосовується не у всіх випадках. Наприклад, дитина-громадянин Європейського Союзу повинен юридично, фінансово або психологічно знаходитися на утриманні громадянина третьої країни, якій відмовлено в праві на проживання, бо саме таке утримання призведе до того, що даний громадянин Європейського Союзу [10] буде зобов'язаний покинути не тільки територію держави-члена, громадянином якого він є, а й взагалі територію Європейського Союза.
Ст. 2 Директиви про вільне пересування [5] в категорію «члени сім'ї» включає «зареєстрованих партнерів», якщо таке партнерство визнається національним законодавством приймаючої держави-члена ЄС. У певних обставинах незареєстрованому партнеру також може бути надано право приєднатися до громадянина ЄС або до осілого мігранту.
Приклад. У справі «Держава Нідерланди проти Енн-Флоренс Рід» [11] СЄС ухвалив, що оскільки нідерландське законодавство дозволяє постійним партнерам громадян Нідерландів проживати з ними в Нідерландах, то таку ж пільгу можна надати пані Рід, що перебувала в постійних відносинах з працівником із Сполученого Королевства, який користувався в Нідерландах договірними правами. Як постановив Суд, дозвіл на проживання осіб що не перебувають в шлюбі може сприяти інтеграції в приймаючій державі і таким чином сприяти забезпеченню вільного пересування працівників. Відмова в такому дозволі є дискримінацією.
Висновок. Таким чином законодавство ЄС є доволі демократичним і лояльним у питаннях сімейного та приватного життя внутрішніх мігрантів Союзу та мігрантів з третіх країн. Щороку воно стає більш гнучким і надає широкі права мігрантам для вступу в шлюб, створення сім’ї̈ та возз’єднання сімей̆ на території̈ держав-членів ЄС. Висновки, що зазначаються європейськими судовими органами, обґрунтовують права внутрішніх мігрантів Союзу та мігрантів з інших країн на приватне та сімейне життя, що нерозривно пов‘язано із спільним проживанням та веденням спільного господарства членів сім’ї̈. Більше того, Директива про вільне пересування пропонує враховувати не тільки родинні зв’язки, а і економічну та моральну залежність членів родини один від одного. Також поважними причинами для надання пільг по спільному проживанню визначаються не тільки законно зареєстрований̆ шлюб, а й партнерські відносини між громадянами, що на нашу думку повинно сприяти зменшенню фіктивних шлюбів на території̈ ЄС.
Література:
1. Хартія основних свобод. Європейський союз. – 7 грудня 2000 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.refworld.org.ru/docid/52e647374.html
2. Регламент європейської економічної спільноти No 1612/68. Європейська економічна спільнота. - 15 жовтня 1968 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/ALL/?uri=CELEX:31968R1612
3. Директива про право на возз’єднання сім’ї 2003/86/EC. Рада Європейського Союзу - 22 вересня 2003 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32003L0086
4. Резолюція Ради Європейського Союзу про заходи, що вживаються по боротьбі зі шлюбами по розрахунку. Рада Європейського Союзу - 4 грудня 1997 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:31997Y1216(01)
5. Директива про вільне пересування 2004/38/EC. Європейський парламент. - 29 квітня 2004 р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/ALL/?uri=CELEX:32004L0038
6. Справа MRAX. СЄС, C-459/99 [2002] ECR I-06591, «Рух проти расизму, антисемітизму і ксенофобії ASBL (MRAX) проти держави Бельгія», 25 липня 2002 р п. 80. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://curia.europa.eu/juris/celex.jsf?celex=61999CJ0459&lang1=en&type=NOT&ancre=
7. Справа Карпентер. СЄС, C-60/00 [2002] ECR I-06279, справу «Мері Карпентер проти Державного секретаря Міністерства внутрішніх справ», 11 липня 2002 р пп. 36-46 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://curia.europa.eu/juris/celex.jsf?celex=62000CJ0060&lang1=en&type=NOT&ancre=
8. Договір про функціонування Європейського Союзу . - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eulaw.ru/treaties/tfeu
9. Справа Замбрано. СЄС, C-34/09, [2011] ECR I-01177, справу «Руїс Замбрано проти Національного управління зайнятості Бельгії», 8 березня 2011 р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://curia.europa.eu/juris/celex.jsf?celex=62009CJ0034&lang1=en&type=NOT&ancre=
10. Справа О і S. СЄС, справи «О. і S. проти Імміграційної служби Фінляндії» і «Імміграційна служба Фінляндії проти L.», об'єднані справи C-356/11 і C-357/11, 6 грудня 2012, п. 56. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://curia.europa.eu/juris/celex.jsf?celex=62011CJ0356&lang1=en&type=NOT&ancre=
11. Справа Енн-Флоренс Рід. СЄС, C-59/85 [1986] ECR I-01283, справу «Держава Нідерланди проти Енн-Флоренс Рід», 17 квітня 1986 р пп. 28-30. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://curia.europa.eu/juris/celex.jsf?celex=61985CJ0059&lang1=en&type=NOT&ancre=
12. Справочник по европейскому законодательству об убежище границах и миграции. Агентство Европейского Союза по основным правам. – с. 330 – 2014 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.echr.coe.int/Documents/Handbook_asylum_RUS.pdf
________________________
Науковий керівник: Бережна Катерина Вікторівна, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародного права, історії права та політико—правових вчень юридичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
