Одним з провідних органів Європейського Союзу (надалі – ЄС), діяльність яких спрямована на захист прав людини і основоположних свобод, є Європейський омбудсмен (надалі – Омбудсмен, Європейський омбудсмен). Посаду Омбудсмена було формально запроваджено Маастрихтським договором, підписаним 02 лютого 1992 року. Іншими правовими підставами діяльності цього органу ЄС є Регламент Європейського парламенту та Статут Європейського омбудсмена від 09 березня 1994 року. При цьому, першого Омбудсмена на цю посаду було призначено в 1995 році, яким став відомий політичний та державний діяч Фінляндії - Якоб Седерман [1; 100].
Європейський омбудсмен обирається Європейським парламентом на строк каденції парламенту, тобто на 5 років. Омбудсмен повинен відповідати наступним вимогам: мати громадянство ЄС, тобто бути громадянином однієї з держав-членів ЄС; відсутність обмежень в політичних і громадянських правах;
відповідати критеріям, що висуваються до кандидатів на обіймання найвищих посад у судових органах їх країни, або ж мати загальновизнану компетентність та досвід для виконання обов'язків омбудсмена; бути повністю незалежним [2].
Повноваження омбудсмена припиняються у нижче вказаних випадках: закінчення строку повноваження (закінчення каденції), відставка, відкликання з посади [3; 79].
Пункт 2 статті 7 Статуту Омбудсмена передбачає той факт, що у випадку відставки або спливу строку повноважень, від продовжує здійснювати свої повноваження до моменту призначення його наступника. Якщо ж Омбудсмен відмовиться від продовження виконання своїх повноважень, його наступник призначається протягом 3 місяців і діє до закінчення каденції Європейського парламенту [2].
При цьому, пункт 3 статті 228 Договору про функціонування ЄС закріплює заборону поєднувати виконання повноважень Омбудсмена з іншою професійною діяльністю, як оплатною, так і не оплатною. Більше того, йому забороняється виконувати інші політичні чи адміністративні функції [4].
Європейський омбудсмен уповноважений приймати скарги на незадовільну, так би мовити «злу» діяльність (адміністрування) всіх інституцій та установ ЄС, за виключенням Суду справедливості ЄС при виконанні його судових повноважень. Поза компетенцією Омбудсмена також залишаються скарги на внутрішні органи держав-членів ЄС, навіть якщо їх діяльність стосується справ пов’язаних з ЄС, в тому числі внутрішньодержавних судів та уповноважених з прав людини [3; 82].
Як вбачається із статті 228 Договору про функціонування ЄС Європейський омбудсмен уповноважений приймати скарги не тільки від громадян ЄС, а також від фізичних та юридичних осіб, які мають місце проживання чи місцезнаходження на території однієї з держав-членів ЄС [4].
Скарга, що подається до Омбудсмена повинна відповідати ряду вимог, а саме: повинна бути зазначена особа, яка подає скаргу, тобто не допускаються анонімні скарги; окреслений предмет скарги; перед зверненням до Омбудсмена скаржник повинен попередньо звернутися до відповідної для справи інституції чи органу; скарга повинна бути подана протягом двох років від моменту виникнення дії чи бездіяльності, яка є предметом оскарження.
Така скарга може бити надіслана факсом, поштою, електронною поштою чи іншими засобами зв’язку. При цьому, скарга може бути подана як безпосередньо до Європейського омбудсмена, так і при посередництві депутата Європейського парламенту, також Омбудсмен може діяти з власної ініціативи [5; 94].
Відтак, з метою захисту основоположних прав людини та забезпечення права на добре адміністрування зі сторони органів та інституцій ЄС Маастрихтський договір запровадив новий орган – посаду Європейського омбудсмена. Завдання Омбудсмана полягають на захисті громадян ЄС, а також фізичних та юридичних осіб, що мають місце проживання чи місцезнаходження на території ЄС, від «злого» адміністрування органів та інституцій ЄС.
Література:
1. Paul J. Rola i znaczenie Rzecznika Praw Obywatelskich Unii Europejskiej / J.Paul // Studenckie Zeszyty Naukowe. – 2006. – Numer 14 . – s. 100-105
2. Decyzji Parlamentu Europejskiego nr 94/262 z 09.03.1994 r. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/PL/TXT/HTML/?uri=LEGISSUM:o10005&from=PL
3. Ślusarczyk Z. Rzecznik praw obywatelskich unii europejskiej jako organ ochrony prawnej obywateli / Z. Ślusarczyk // Kwartalnik Naukowy Uczelni Vistula. - 2016, nr 2, s.76-88
4. Treaty of Lisbon amending the Treaty of European Union and the Treaty establishing the European Community // Official Journal of the European Union. Series C. – 2007. – Vol. 50. – №306. – 271 с.
5. Hołda J. Prawa człowieka: zarys wykładu / J. Hołda, Z. Hołda, D. Ostrowska, J.A. Rybczyńska. – Kraków: Zakamycze, 2004. – 171 c.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
