Високий рівень тіньової зайнятості на ринку праці вже багато років залишається однією з головних загроз соціальній безпеці, що актуалізується в умовах перебудови економіки, вставлення європейських стандартів у галузі оплати та охорони праці. Тривала трансформація трудових правовідносин викликає серйозні економічні та соціальні наслідки. Збільшується розрив між трудовими доходами і продуктивністю, причому в більшій частині країн світу продуктивність зростає швидше, аніж зарплата. У свою чергу, це призводить до дефіциту сукупного попиту, який незмінно виникає протягом багатьох років із початку кризи. Падіння світового попиту оцінюється в 3,7 трлн дол. США, що стало результатом безробіття і скорочення трудових доходів, а також їх впливу на споживання, інвестиції та державні доходи . Незважаючи на неоднозначність даних із різних країн світу, праця в рамках стандартної форми зайнятості в середньому оплачується вище, ніж у рамках інших форм; протягом останнього десятиліття цей розрив має тенденцію до розширення. Тимчасові й неформальні працівники, працівники, зайняті на умовах неповного робочого дня, і неоплачувані працівники сімейних підприємств, багато з яких жінки, також непропорційно страждають від бідності та соціальної ізоляції.
Тіньова зайнятість в Україні в останні роки трансформаційних змін стрімко поширюється, охоплюючи значну кількість робочих місць на підприємствах та організаціях, яка призводить до суттєвого зменшення надходжень до дохідної частини державного бюджету, зниження рівня соціальної захищеності економічно активного населення, незаконного звільнення працівників, несвоєчасної виплати заробітної плати, порушення умов праці, що підтверджує важливість дослідження [1]. Саме тому необхідним є корегування державної політики в напрямі співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці, досягнення балансу між захищеністю занятості доходів та гнучкістю ринку праці, удосконалення інфраструктури ринку праці з урахуванням впливу інноваційних чинників розвитку, посилення дієвості соціального діалогу щодо узгодження інтересів усіх суб’єктів ринку праці.
За даними Держслужби зайнятості початку 2018 року , яка посилалася на результати оцінки рівня тіньової економіки МОП, близько 50% працівників в Україні від офіційно зайнятого числа людей працюють у тіні, а зайнятих у нас близько 10-12 мільйонів. Тобто, близько 5 мільйонів, або кожен третій працює нелегально. За словами голови Міністерства соціальної політики України , рівень тіньової зайнятості в Україні у 2017 році скоротився на 8% - до 3,7 млн з 4 млн людей, що працювали нелегально[2].
Представники різних контролюючих органів знаходять порушення трудового законодавства майже на всіх перевірених підприємствах. До недавнього часу питаннями перевірки трудового законодавства займалися різні органи. Адже стаття 259 Кодексу законів про працю України [3], яка діяла до 2015 року визначала, що центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування. На жаль, контроль тіньових схем Державною фіскальною службою України не був ефективним, оскільки більшість видів перевірок податкові органи мали право проводити після повідомлення про них структурам, що перевіряються, не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку перевірки.
Але таке правило порушує міжнародну практику раптовості , яка встановлена Конвенціями Міжнародної організації праці, у яких зазначається, що державні інспектори мають право безперешкодного проходу без попереднього повідомлення в будь-яку годину на будь-яке підприємство, яке підпадає під їх контроль. Тому нова редакція статті 259 Кодексу законів про працю стверджує, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю [4]. Таким органом центральної влади є Державна служба України з питань праці, Положенням про яку було затверджено постановою КМУ у лютому 2015 року. Відповідно до цього Положення представники Держпраці для виконання покладених на неї завдань мають право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об’єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення норм законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням яких віднесено до повноважень Держпраці [5].
Критеріями, за якими оцінювався ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), були:
1) наявність заборгованості з виплати заробітної плати;
2) виплата працівникам заробітної плати на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;
3) невідповідність кількості працівників суб’єкта господарювання обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг);
4) порушення вимог законодавства про працю;
5) наявність розбіжностей між фактичними показниками чисельності працюючих і заробітної плати та показниками звітності, поданої до органів державної влади. Проте, ці критерії визнані такими, що втратили чинність, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 р. №1059 “Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 88, ст. 3099) втратила чинність. 24.04.2018 року оприлюднено проект Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання в частині дотримання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, з питань гігієни праці, визначається періодичність здійснення Держпраці планових заходів державного нагляду (контролю) [6].
Положенням про Державну службу України з питань праці також передбачено, що у випадках передбачених законом, посадові особи Державної служби з питань праці можуть складати протоколи і про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення. Так, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне вчинене протягом року таке порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, – тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб в розмірі від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів громадян [7].
Важливо зазначити, що з-поміж країн Європи Україна має найменші штрафні санкції (навіть після їх значного підвищення у 2015 році) за нелегальне працевлаштування. А в країнах Східної Європи, наших найближчих сусідів, мінімальні штрафні санкції за неоформлення трудового договору складають від 1030 дол. США (Болгарія) до 12500 дол. США (Чехія), а максимальні – від 10300 дол. США (Болгарія) до 250000 дол. США (Словаччина). У Франції за нелегальну зайнятість взагалі встановлено кримінальну відповідальність.
Таким чином, одним з дієвих напрямків протидії випадкам нелегального працевлаштування є посилення адміністративно-правових санкцій за порушення норм трудового законодавства. Крім того, у таких умовах актуальним є формування політики стабілізації економіки, а саме: забезпечення повної зайнятості ресурсів, ефективне їх використання та відтворення, стабільний рівень цін; оновлення системи формування державного та місцевих бюджетів; досягнення високого рівня використання матеріальних і людських ресурсів; відродження економіки на інноваційних засадах та приведення трудового потенціалу у відповідність до нових потреб, оскільки в Україні рівень тіньової зайнятості населення суттєво впливає на економічну безпеку держави.
Література :
1. Шаульська Л. Проблеми тіньової зайнятості в контексті структурних трансформації ринку праці / Л. Шаульська, Н. Якимова. // СХІД. – 2017. – №2. – С. 28–35.
2. Останні новини [Електронний ресурс] // Вголос. – 2018. – Режим доступу до ресурсу:
http://vgolos.com.ua/news/blyzko_50_ukraintsiv_pratsyuyut_v_tini_304448.html.
3. Кодекс законів про працю України : закон України від 10.12.1971 р. № 322-VIII. // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08
4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці: закон України від 28.12.2014 р. № 77-VIII // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-19
5. Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці: постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/96-2015-п
6. Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”: постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/295-2017-%D0%BF/paran12#n12
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Кодекс від 07.12.1984 № 8073-X // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page2
8. Геєць В. М. Бар'єри на шляху розвитку промисловості на інноваційній основі та можливості їх подолання / В. М. Геєць // Економіка України. - 2015. - № 1. - С. 4-25.
9. Дяченко О. П. Зарубіжний досвід щодо державних механізмів детінізації економіки країн Європейського Союзу / О. П. Дяченко. // Державне управління. – 2017. – С. 55–60.
10. Стратегія національної безпеки України: указ Президента України від 26.05.2015 р. № 287/2015 // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/287/2015/paran7#n7
11. Сучасні проблеми адміністративного права та процесу : тези доп. учасників Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 30 черв. 2017 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ, каф. адмін. права і процесу ф-ту № 3. – Харків, 2017. – 295 с.
_____________________________
Науковий керівник: Жукорська Ярина Михайлівна, доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права, Тернопільський національний економічний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
