Адміністративне законодавство служить правовою основою побудови і функціонування виконавчої гілки влади. Адміністративне право закріплює права і обов'язки громадян і юридичних осіб, які не мають владних повноважень, у відносинах з представниками виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, з адміністрацією підприємств, організацій і установ, визначає систему, структуру, повноваження, принципи, форми та методи діяльності виконавчих органів та їх посадових осіб. Норми адміністративного права містяться в численних законодавчих та інших нормативних правових актах, які видані державними органами виконавчої влади РФ [1].
Слід зазначити, що Президент РФ виконує найважливіші державні функції та не входить в систему гілок влади. Він приймає участь в організації діяльності федеральних органів державної влади, але не являється головою жодної з трьох гілок влади. Конституція РФ визначає статус Президента як «Голови держави». За рівнем знаходження органів в системі органів виконавчої влади в РФ вони поділяються на федеральні органи виконавчої влади (уряд РФ, федеральні міністерства, федеральні служби, федеральні агентства); органи виконавчої влади суб’єктів РФ: республік, країв, областей, міст республіканського значення (Москва, Санкт-Петербург), автономних областей та автономних округів [3, c.61-62].
Форми управління в РФ поділяються на правові та не правові. Серед правових виділяють: видання нормативно-правових актів, видання ненормативних та індивідуальних правових актів, укладення публічно-правових договорів, здійснення юридично-значимих дій. До не правових форм управління належать здійснення організаційних дій, виконання матеріально-технічної діяльності. Методами управління суб’єктів адміністративного права в РФ є: адміністративні та економічні. Адміністративні поділяються на: правові та організаційні; нормативні та індивідуальні; імперативні, уповноважуючі та заохочувально-рекомендаційні [5, c.41].
Згідно з положеннями Конституції РФ (ч. 2 ст. 118), судова влада в державі здійснюється за допомогою конституційного, цивільного, адміністративного та кримінального судочинства.
Що стосується адміністративного судочинства, то в Росії відсутня конкретизація його діяльності, оскільки Кодекс про адміністративні правопорушення Російської Федерації встановлює поняття «провадження у справах про адміністративні правопорушення», завдання якого істотно відрізняються від завдань адміністративного судочинства [3, с.62-65].
Конституцією РФ адміністративне судочинство передбачено в якості самостійної форми здійснення судової влади, проте до сьогодні воно не тільки не врегульовано уніфікованим нормативно-правовим актом, але і залишається предметом багаторічних гострих дискусій. Про адміністративний процес, його поняття, структуру, види, критерії класифікації вченими написано безліч наукових праць. Проте, до теперішнього часу не вироблено однакового теоретичного пояснення змісту адмініністратівно-процесуальної діяльності та єдиного підходу до визначення поняття «адміністративний процес»[3, c.59-60].
Судова система визначена в Конституції РФ та Федеральним конституційним законом «О судебной системе Российской Федерации». Адміністративне покарання за скоєння адміністративного правопорушення призначається в межах норм, встановлених КоАП РФ чи законом суб’єкта РФ про адміністративні правопорушення, яке передбачає відповідальність за дане діяння [2].
Єдність судової системи Російської Федерації забезпечується шляхом:
закріплення судової системи Російської Федерації Конституцією Російської Федерації і чинним Федеральним конституційним законом;
дотримання усіма федеральними судами і мировими суддями встановлених федеральних законів і правил судочинства;
застосування всіма судами Конституції Російської Федерації, федеральних конституційних законів, федеральних законів, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і міжнародних договорів Російської Федерації, а також конституцій та законів суб'єктів Російської Федерації;
визнання обов'язковості виконання на всій території Російської Федерації судових постанов, що вступили в законну силу;
законодавчого закріплення єдності статусу суддів;
фінансування федеральних судів і світових суддів з федерального бюджету [2, ст.3].
Спеціалізовані федеральні суди з розгляду цивільних і адміністративних справ, що підсудні судам загальної юрисдикції, а також економічних суперечок та інших справ, що розглядаються арбітражними судами, створюються шляхом внесення змін і доповнень до Федеральний конституційного закону.
Повноваження, порядок утворення та діяльності спеціалізованих федеральних судів встановлюються також федеральним конституційним законом.[2, ст.26].
Мировий суддя в межах своєї компетенції розглядає цивільні, адміністративні та кримінальні справи в якості суду першої інстанції. Повноваження і порядок діяльності мирового судді встановлюються федеральним законом і законом суб'єкта Російської Федерації [2, ст.28].
Джерела:
1. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях от 30.12.2001 № 195-ФЗ (ред. от 23.04.2018) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_34661/
2. О судебной системе Российской Федерации: Федеральный конституционный закон от 31.12.1996 № 1-ФКЗ (ред. от 05.02.2014) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_12834/
3. Каннуникова Н. Г. Проблемы и перспективы административного судопроизводства в России / Н. Г. Каннуникова // Актуальные проблемы российского права. – 2012. - № 4. – С. 59-68.
4. Кхасрави О. З. Развитие административного права Российской Федерации / О. З. Кхасрави // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. - 2013. - Вип. 6-2(1). - С. 122-124.
5. Россинский Б. В. Административное право: учебник / Б. В. Россинский, Ю. Н. Старилов. – 6-е изд., пересмотр. и доп. – М..: Норма, 2016. – 983 с.
_____________________________
Науковий керівник: Жукорська Ярина Михайлівна, доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права, Тернопільський національний економічний університет
|