До цього часу в кримінологічній науці панує відносна перевага методології діалектичного вивчення проблем злочинності із застосування історичного, системного та комплексного підходів [1, с. 115-116]. Однак синергетичний підхід не набув належного поширення серед науковців-кримінологів. Для створення теоретичної конструкції запобігання злочинам та формування відповідної стратегії нами пропонується зосередитися на механізмах і системах, на яких ґрунтується системна цілісність суспільства, його організаційно-структурна впорядкованість і безпосередньо пов’язана з цим, здатність суспільства як системи до самоврегулювання.
Вже протягом десятиліть соціологи і кримінологи намагаються зрозуміти і пояснити злочинність в контексті проблематики соціальної регуляції та контролю. Згідно з синергетичним підходом, кримінологічна політика вважається самовпорядкованою та самоврегульованою системою, яка перебуває у стані постійного обміну з іншими напрямами діяльності держави, із суб’єктами та об’єктами соціальної взаємодії [2, с. 25]. Таким чином, відповідно до синергетичного підходу, і злочинність, і система протидії їй − це елементи соціальної самоорганізації (саморегуляції) суспільства.
Крім того, вбачається конструктивним вивчення явища злочинності, на базі так званої загальної теорії системи. Особливість її полягає в тому, що ця теорія вивчає явища у відриві від змісту їх конкретного прояву, встановлюються формальні взаємозв’язки між різними елементами явищ, а також характер їх змін під зовнішнім та взаємним впливом. Відповідно до цієї теорії, саме взаємодія компонентів систем пояснює факти, а не результати дослідження змісту фізичних, біологічних, соціальних чи теоретичних процесів. Для загальної теорії систем об’єктом дослідження є формальний взаємозв’язок між ознаками, властивостями і проявом досліджуваних явищ.
Таким чином, ще одним перспективним напрямом методології кримінології є системний підхід, що ґрунтується на загальній теорії систем. Дослідження злочинності з її використанням пояснює закономірності існування й розвитку цього явища та дозволяє прогнозувати його тенденції.
Сучасна світова кримінологія, виділяє багато окремих наукових напрямків, таких як: кримінофамілістика, террологія, ювенологія, кримінотеологія, екокримінологія, кримінопенологія, криміносексологія та ін. Варто зазначити, що злочинність також не стоїть на місці – вона проявляється в нових якісних формах і видах: інтернет-шахрайства та інші злочини у сфері інформаційних технологій, рейдерські захоплення підприємств та організацій; удосконалюються способи легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та ін.
Використання у кримінології широкого спектру методів дослідження дозволяє глибше бачити дійсну сутність злочинності та факторів, які її зумовлюють, відповідно до цього ставити адекватні ситуації цілі та обирати для їх досягнення доцільні засоби швидкого вирішення проблем.
Література:
1. Кримінологія: навч. посіб. / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв, В. В. Василевич та ін.; за заг. ред. О. М. Джужі. Київ: Атіка, 2003. 400 с.
2. Профілактика злочинів: підруч. / О. М. Джужа, В. В. Василевич, О. Ф. Гіда та ін.; за заг. ред. О. М. Джужі. Київ: Атіка, 2011. 720 с.
_____________________________
Науковий керівник: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань Національного університету державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
