Протидія легалізації злочинних коштів – це перед усім, усунення сприятливих економічних умов для існування організованої злочинності, яка прагне вкласти одержані протиправним шляхом кошти в легальні сфери економіки.
Аналіз результатів проведеного нами анкетування свідчить про те, що протидію під час розслідування економічних злочинів відчували 43,8% опитаних працівників МВС України, з яких лише 25,5% респондентам відповідно, вдалося її подолати.
Зазначене визначає доцільність вивчення думок провідних вчених-криміналістів і практичних працівників, діяльність яких спрямована на виявлення способів протидії розслідуванню і заходів щодо її нейтралізації.
Н. С. Карпов зазначає, що вивчення протидії має здійснюватися не лише в загальному аспекті, а слід зважати на специфіку різних видів злочинів, зацікавлених категорій осіб, їх можливостей тощо [1, с. 169].
Для конструювання організаційно-правової інфраструктури протидії відмиванню грошових коштів, здобутих злочинним шляхом необхідно:
– визначити діапазон суспільно-економічних відносин, їх суб’єктний склад (перелік осіб-учасників відмивання коштів, ознаки суб’єктивної сторони відмивання) та об’єктний комплекс (перелік об’єктів посягань і родових ознак конкретних дій, що складають об’єктивну сторону відмивання), пов’язаних із процесом відмивання коштів протиправного походження;
– розробити необхідний понятійний апарат, здатний відобразити весь комплекс процедурних механізмів правової, організаційної та інформаційної інфраструктури протидії відмиванню доходів протиправного походження. Зазначений понятійний апарат повинен бути придатним для формування норм матеріального і процесуального права та відповідних організаційно-управлінських нормативно-правових актів. Розроблення такого понятійного апарату та відповідного правового забезпечення вимагає визначення та усвідомлення технологічної процедури відмивання доходів;
– розробити нормативні акти з питань організації взаємодії органів виконавчої влади у сфері боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;
– налагодити ефективне співробітництво між державними органами, задіяними у сфері боротьби з відмиванням коштів, у тому числі на міжнародному рівні для надання допомоги щодо збирання доказів.
З метою вирішення практичних питань покращання взаємодії національних і міжнародних правоохоронних органів у боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю, органам Національної поліції України необхідно активізувати роботу з Міжнародною поліцейською асоціацією, що дозволить здійснювати робочі контакти, а також отримувати практичну допомогу на території країни-члена асоціації рядовим оперативним працівникам і слідчим безпосередньо в процесі роботи за конкретними матеріалами та кримінальними провадженнями. В комплексі заходів щодо створення інфраструктури взаємодії з питань боротьби з міжнародною злочинністю у згаданій сфері важливим, на наш погляд, є укладання договорів про правову допомогу в кримінальних провадженнях та міжурядових угод про співробітництво у боротьбі зі злочинністю. Такі угоди укладені не з усіма країнами, з якими Україна підтримує інтенсивні зовнішньоекономічні зв’язки. А саме критерій інтенсивності економічних зв’язків повинен, на нашу думку, враховуватися при виборі країн для першочергового укладання угод про співробітництво;
– внести зміни і доповнення до КК України, КПК України, адміністративного законодавства та низки інших нормативно-правових актів, що регулюють фінансово-господарський документообіг з метою приведення їх у відповідність з міжнародними стандартами в розглядуваній сфері.
В ході дослідження, нами виділена низка причин і умов, що ускладнюють виявлення легалізації злочинних доходів:
– гострий дефіцит кваліфікованого кадрового апарату правоохоронних органів для боротьби з цими злочинами;
– відсутність спеціалізованих підрозділів в підрозділах боротьби з організованою злочинністю;
– низька ефективність проведення оперативно-технічних заходів;
– складність оперативного проникнення в злочинні формування;
– перешкоди в проведенні оперативно-розшукових заходів і слідчих (розшукових) дій за кордоном;
– високий ступінь конспірації кримінальної діяльності;
– значна кількість учасників злочинних груп, що спеціалізуються на даному злочині;
– поверхнева законність здійснюваних операцій з легалізації злочинних доходів;
– відсутність ефективного критерію оцінки діяльності оперативних підрозділів Національної поліції, що призводить до збільшення кількості нереальних показників;
– відсутність методичного забезпечення процесів виявлення та розслідування даних злочинів. Це лише частина проблем, які суттєво стримують прогрес у розслідуванні фактів легалізації злочинних доходів.
Однією з проблем, яка ускладнює, а в деяких випадках виключає виявлення правоохоронними органами потоків «брудних» грошей (майна), є протидія з боку комерційних банків й інших комерційних структур, які не надають правоохоронним органам необхідної інформації про рух грошових коштів і проведення фінансових операцій.
Це ускладнює роботу правоохоронних органів щодо забезпечення відшкодування спричиненої злочином матеріальної шкоди. Оскільки для накладення арешту на банківський рахунок необхідно пройти декілька інстанцій, втрачається час і виходить так, що на момент накладення арешту на рахунок кошти, які мають сумнівне походження вже переведені на інший рахунок чи зняті готівкою. Проблема полягає в тому, що посадові особи банків не несуть реальної відповідальності за вказані дії.
Злочинна діяльність, пов’язана з легалізацією кримінальних доходів, характеризується тим, що до реалізації злочинних схем залучаються працівники банків, юридичних компаній, корумповані службовці органів влади й управління [2, с. 134]. Тому боротьба з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом потребує відповідного підвищення професійної кваліфікації працівників оперативних підрозділів, включаючи отримання спеціальних знань у галузі банківських й інших фінансових механізмів.
Приклади подібних безвихідних ситуацій із одного боку, і взаємодії та мобільності злочинних формувань – з іншого, можна навести стосовно майже всієї інфраструктури взаємовідносин, пов’язаних із запобіганням, виявленням і розкриттям фактів відмивання злочинних доходів, коли:
– організаційній, бюрократичній роз’єднаності міждержавних правоохоронних органів протистоїть не обмежена процесуально-правовою процедурою організаційна мобільність злочинних формувань;
– слабкій матеріально-технічній базі правоохоронних органів протиставляються всі сучасні досягнення науково-технічного прогресу, що використовуються організованими злочинними формуваннями;
– обмеженим фінансовим ресурсам правоохоронців протидіють великомасштабні надприбутки злочинних угруповань;
– процесуально-правовим бар’єрам, комерційній, банківській таємниці, що перешкоджають своєчасному обміну інформацією з приводу незаконних фінансово-господарських операцій, протиставляються нічим не обмежені, завуальовані псевдолегальні грошові трансакції електронною поштою, телеграфом у будь-який регіон країни чи світу;
– недостатнім знанням технологій фінансово-господарських інструментів співробітниками правоохоронних органів злочинні формування протиставляють висококваліфікованих банківських й інших фахівців, залучених підкупом чи шантажем [3, с. 434].
Оцінюючи вищесказане, можна дійти висновку, що лише в разі об’єднання можливостей підрозділів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, з іншими державними органами можна в найкоротший термін досягти позитивних результатів у боротьбі з проявами відмивання грошових коштів.
Література:
1. Карпов Н. С. Протидія розслідуванню. Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ : наук.-теорет. журнал. 2006. № 3. С. 161-170.
2. Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний аспекти / С. Г. Гуржій, О. Л. Копиленко, Я. В. Янушевич та ін.; за ред. М. Я. Азарова. Київ: Парламент. вид-во, 2005. 216 с.
3. Попович В. М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки: моногр. Ірпінь: Акад. держ. податк. служби України, 2001. 546 с.
|