Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 209 КК України, необхідно довести, що вона вчинила хоча б одну з таких дій, що передували легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів; дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення); набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
До осіб, визнаних винними у вчиненні легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, може бути призначено таке додаткове покарання, як конфіскація майна. Отже, відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, на майно підозрюваного у вчиненні цього злочину повинен бути накладений арешт.
Згідно зі ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором. У ньому повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним таким майном.
До цього клопотання мають бути додані: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого воно подається; оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (ч. 6 ст. 132, абз. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України).
У ст. 171 КПК України не визначено, коли саме слідчий, прокурор має звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке тимчасово не вилучалось. Очевидно, що це потрібно зробити тоді, коли виникне його обов’язок забезпечити можливу конфіскацію майна. Такий обов’язок виникає, коли особі здійснено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 209 КК України.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, передбаченого ст. 209 КК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя має постановити ухвалу, в якій згідно з ч. 5 ст. 173 КПК України зазначає: перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
У ч. 4 ст. 170 КПК України вказано, що у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, визначених КК України.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а в разі, коли його не встановлено, переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Зі змісту ч. 1 ст. 96-1 КК України випливає, що спеціальна конфіскація застосовується й у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 209 цього Кодексу. Тому під час проведення досудового розслідування слідчий, за погодженням з прокурором, повинен звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, що підлягає спеціальній конфіскації.
У кримінальному провадженні про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, також може накладатися попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. До такого висновку можна дійти, аналізуючи ч. 5 ст. 216, абз. 1 ч. 9 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України, детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочину, передбаченого 209 КК України, якщо наявна хоча б одна із таких умов:
1) злочин вчинено: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента У країни в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником та помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якого віднесено до першої та другої категорії посад; суддею, суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у п.п. 1-4, 5-11 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру»; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб’єкта великого підприємства, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків; 2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).
У абз. 1 ч. 9 ст. 170 КПК України зазначено, що у невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженого прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Злочин, що передбачений ч. 1 ст. 209 КК України є тяжким, а ч.ч. 2, 3 цієї статті – особливо тяжким. Саме під час досудового розслідування цього злочину Директор Національного антикорупційного бюро України (або його заступник) уповноважений прийняти рішення, за погодженням з прокурором, про накладення попереднього арешту на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
