Торгівля людьми у наш час досягла надзвичайних масштабів свого поширення, що змушує говорити про неї як про глобальну проблему людства і заслуговує на особливу увагу. Вона впливає не тільки на життя людей, а й на стабільність у світі та викликає все більше занепокоєння міжнародної спільноти.
Проблема торгівлі людьми стривожила багатьох іноземних науковців, таких як К. Джоунз-Паул, Л. Ледерер та ін., а також українських - К. Б. Левченка, І. І. Лукашука та ін. В українській науці проблему торгівлі людьми досліджують здебільшого з точки зору кримінального права та кримінології.
Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності можна охарактеризувати як діяльність спеціальних суб’єктів (Організація Об’єднаних Націй, її органи та спеціалізовані установи та ін.), засновану на нормах міжнародного та внутрішнього права, спрямовану на протидію міжнародним злочинам, злочинам міжнародного характеру, транснаціональним злочинам [1]. Тобто втілення в життя цілей міжнародного співробітництва щодо запобіганню торгівлі людьми покладена на міжнародні організації, держави, уповноважені компетентні органи за конкретними напрямами діяльності.
Наприклад, у рамках Ліги Націй і навіть ще до створення цієї організації держави розпочали боротьбу з таким явищем, як торгівля жінками й дітьми. У цьому процесі важливого значення як документ набула Конвенція щодо боротьби з торгівлею людьми і з експлуатацією проституток третіми особами 1949 року [2].
Міжнародне співробітництво у сфері протидії такому злочину як торгівля людьми наразі набуває особливого значення. Найбільше це стосується вчинення злочинів організованою групою чи злочинною організацією із міжрегіональними або міжнародними зв’язками, тому що поєднання злочинних зусиль кількох осіб є суспільно небезпечнішим за злочин, вчинений однією особою [3].
Міжнародне право забороняє рабство та работоргівлю, що є особливо доречним у контексті торгівлі людьми, оскільки є різні варіанти злочину зі способом дій, який включає придбання, продаж, перевезення та ув'язнення потерпілих, і повністю відповідає елементам визначення рабства [4]. Ця заборона стосується всіх держав, навіть якщо вони не ратифікували договори щодо заборони рабства, бо вона відноситься до міжнародного звичаєвого права.
На протидію торгівлі дітьми підписано Факультативний протокол Організації Об'єднаних Націй до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах, торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої понографії. Стаття 3 Факультативного протоколу (2000 рік) зазначає, що Держави повинні забезпечити, щоб наступні діяння і види діяльності були охоплені її кримінальним або карним правом, незалежно від того, чи були ці злочини вчинені на національному або транснаціональному рівні. Україна ратифікувала Факультативний протокол 3 липня 2003 року. [4]
В цілому, стратегія боротьби з торгівлею людьми транснаціонального характеру полягає у реалізації таких основних напрямів спільної діяльності: міжнародне співробітництво у боротьбі з торгівлею людьми транснаціонального характеру, міжнародна організація оперативно-розшукової діяльності (Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року), міжнародне співробітництво щодо міжнародної правової допомоги у кримінальних справах (Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року та Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року), міжнародне співробітництво щодо видачі (екстрадиції) правопорушників (Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року) та інші [5].
Лише за останній рік було багато прецедентів щодо торгівлі людьми, багато з них пов’язано з сексуальним рабством [6,7]. Також наразі проводяться дискусії щодо заборони сурогатного материнства, розцінюючи його як торгівлю дітьми та в багатьох країнах Європи законодавство забороняє звернення до послуг сурогатних матерів. Тому міжнародне законодавство на даний час намагається охопити усі відомі форми торгівлі людьми.
Якщо брати до уваги перспективи розвитку міжнародного співробітництва, то за останній час було вчинено багато дій, які спрямовані на викорінення цього явища, наприклад у 2010 році було розроблено глобальний план дій Організації Об'єднаних Націй по боротьбі з торгівлею людьми, у 2017 році було підписано Політичну декларацію про здійснення цього плану, у вересні 2018 року Міністри внутрішніх справ п'яти країн-членів ЄС, п'яти країн Західних Балкан та Молдова домовилися про автоматичний обмін даними в рамках посилення транскордонного співробітництва, що допоможе в боротьбі з організованою злочинністю та торгівлею людьми в центральній і південно-східній Європі. Тобто, виходячи з цих даних можемо стверджувати, що в міжнародній спільноті відбувається плідна співпраця на постійній основі.
Сьогодні деякі країни намагаються ототожнювати торгівлю людьми з нелегальною міграцією, тому вводять криміналізацію цього явища. Існує багато ситуацій, в яких важко відрізнити торгівлю людьми та незаконний ввіз мігрантів до моменту перевезення та початку етапу експлуатації.
Наразі ця проблема залишається актуальною, а країни світу співпрацюють напружено та плідно щодо її вирішення. Міжнародному співтовариству необхідно посилити взаємодію щодо викриття прихованих схем торгівлі людьми, зробити жорсткішою кримінальну відповідальність за цей злочин, розробити більше договорів та конвенцій про співпрацю. Також важливо наголосити на тому, що кожна держава має реалізувати таку політику, яка буде спрямована на виховання правосвідомості, освіченості та гуманності свого населення.
Література:
1. Зозуля Є. Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності як історико-правове явище [Електронний ресурс] / Є. Зозуля // Всеукраїнська експертна мережа. – 2009. – Режим доступу до ресурсу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php? ELEMENT_ID=41902.
2. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами // Українська РСР у міжнародних відносинах. – К. : Видавництво АНУ, 1959.
3. Кушнір О. Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми [Електронний ресурс] / О. Кушнір // Goal. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://goal-int.org/mizhnarodne-spivrobitnictvo-u-sferi-protidii-torgivli-lyudmi/.
4. Буреш І. В. Аналіз міжнародних договорів у сфері протидії торгівлі людьми [Електронний ресурс] / І. В. Буреш // Державне управління удосконатення та розвиток. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/%D0%A2%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80/Downloads/Duur_2012_11_13.pdf.
5. Биленчук П. Д. Транснациональная преступность : состояние и трансформация / П. Д. Биленчук, С. Е. Еркенов, А. В. Кофанов., 1999. – 272 с..
6. Відправляв дівчат у сексуальне рабство до Італії. На Буковині судитимуть уродженця Прикапаття [Електронний ресурс] // АСС інформаційне агентство. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: http://acc.cv.ua/news/chernivtsi/cholovika-yakiy-verbuvav-divchat-dlya-nadannya-seksualnih-poslug-v-italiyi-suditimut-u-cherniveckiy-oblasti-36225.
7. Жахлива статистика: за півроку в Україні нарахували понад 100 випадків секс-експлуатації [Електронний ресурс] // Перший Український Інформаційний. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.5.ua/ suspilstvo/zhakhlyva-statystyka-za-pivroku-v-ukraini-186-vypadkiv-torhivli-liudmy-z-iakykh-108-seksekspluatatsiia-174624.html.
____________________________
Науковий керівник: Костенко Олена Олександрівна, старший викладач кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту Національного авіаційного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
