Однією із причин неефективної протидії серійним убивствам є недостатня розробленість криміналістичного аспекту пошуково-пізнавальної діяльності, зокрема по встановленню осіб, які вчинили такі злочини в умовах неочевидності.
Розкриття серійних убивств є досить низьким, і здійснюється інколи не в результаті слідчо-оперативної роботи, а цілком випадково. Часто злочинці відчувають свою безкарність, втрачають безпечність та пильність, що і дозволяє «вийти на них». Все це зумовлене незадовільною роботою правоохоронних органів, і перш за все відсутністю слідчих, які володіють достатнім досвідом і необхідними знаннями. Порівняно незначна кількість наукових публікацій з цієї проблематики, та відсутність узагальнень позитивного досвіду, призводять до слідчих помилок як у висуненні версій так і під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій.
Метою нашої публікації є з’ясування поняття «серійне вбивство» та узагальнення найбільш ефективних методів розслідування таких злочинів.
До серійних відносять убивства, коли два або більше таких злочинів учинені однією і тією ж особою або групою осіб. Тобто, зазвичай, серією злочинів вважають послідовну низку тотожних за своїми ознаками злочинів, які вчиняються однією або декількома особами, у різний час, і за вчинення яких вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності.
За різними ознаками серійні вбивства поділяють на такі групи: 1) корисливі вбивства; 2) убивства поєднані із згвалтуваннями або іншими статевими злочинами; 3) убивства, жертвами яких стають одночасно декілька людей, в основному це вбивства в результаті різноманітних конфліктів між злочинними угрупованнями; 4) убивства осіб, які входять в одну й ту ж групу, стосовно яких на протязі довгого часу реалізується умисел на їх знищення (знищення очевидців злочину, вбивства претендентів на спадковість і т. ін.); 5) замовлені вбивства, що вчиняються найманими вбивцями [1, с. 2].
У спеціальних публікаціях до визначення «серійного злочинця» включається значна кількість ознака, до яких традиційно відносять: 1) певна кількість епізодів злочинної діяльності; 2) відображення конкретного психотравмуючого чинника в образі жертви; 3) існування між злочинами серії періоду емоційного спокою [2, с. 202].
Серійні вбивства є найбільш тяжкими, резонансними злочинами, протидія яким потребує істотного вдосконалення теоретичного й інформаційного забезпечення правоохоронних органів оригінальними й ефективними методами, прийомами, засобами та рекомендаціями [3, с. 183].
Результативність протидії серійним злочинам визначається ефективністю вирішення завдань по виявленню конкретної серії і встановленню ознак серійності. Що в кінцевому рахунку повинно завершитися об’єднанням в одне провадження кількох справ про серійні злочини.
Здійснений нами аналіз публікацій з даної проблематики, дав змогу узагальнити криміналістичні рекомендації щодо забезпечення ефективного розкриття і розслідування серійних убивств:
1) необхідною є спеціалізація працівників оперативних підрозділів по категорії особливо тяжких серійних злочинів;
2) по такій категорії кримінальних проваджень доцільне обов’язкове запровадження складання психологічного профілю злочинця [4];
3) доцільне запровадження комплексного підходу у використанні засобів і методів розкриття і розслідування серійних злочинів;
4) розкриття і розслідування таких кримінальних правопорушень повинно ретельно плануватися як щодо окремих епізодів, так і щодо вирішення специфічних слідчих ситуацій [5].
5) спрямованість розслідування повинна збагачуватися використанням інформації розшукового характеру, скоординованістю слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів.
6) доцільно ретельно аналізувати зв’язок «злочинець-жертва» в процесі розшуку особи, яка вчинила вбивство [6].
7) доцільно використовувати метод аналізу оперативної обстановки при розслідуванні серійних убивств з метою виявлення усіх епізодів серії [7].
8) доцільне використання інформаційно-пошукових систем, створених з метою розкриття і розслідування серійних убивств [8; 9].
На нашу думку, широке запровадження в практичну діяльність правоохоронних органів зазначених рекомендацій дозволить: швидше виявляти осіб, які розпочали вчиняти серію вбивств; об’єднувати однакові за ознаками вбивства кримінальні провадження в одне, з метою ефективнішого спрямування оперативно-слідчого пошуку злочинця; встановлювати осіб, які вчинили кілька вбивств порівнюючи криміналістичні ознаки вчинених злочинів.
Література
1. Исаенко В. Организация расследования серийных убийств. Законность. 1999. № 2. С. 2-7.
2. Ахмедшина Н. В., Ахмедшин Р. Л. О генезисе понятия «серийный преступник». Вестник Томского государственного университета. 2017. № 424. С. 199-203.
3. Журавель В. А., Синчук В. Л. Криміналістичні прогнози як засіб протидії серійним убивствам. Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річія незалежності України. 2002. № 3. С. 183-188.
4. Старушкевич А. В. Криміналістичне профілювання: зарубіжний досвід впровадження у діяльність правоохоронних органів. Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства: матер. конф. (Львів, 30 квітня 2004 р.). Львів: Львівський юридичний інститут МВС України, 2004. С. 160-167.
5. Шубина А. С. Совершенствование методов работы органов полиции при раскрытии серийных преступлений. Концепт. 2014. № 10 (октябрь) URL: https://e-koncept.ru/2014/14281.htm?view
6. Старушкевич А. В. Напрями аналізу зв’язку «злочинець-жертва» з метою розшуку серійних сексуальних убивць. Актуальні проблеми права, держави та юридичної науки: матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (Тернопіль, 1 червн. 2012 р.). Тернопіль: Юридична лінія, 2012. С. 81-82. URL: http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=1254
7. Старушкевич А. В. Використання методу аналізу оперативної обстановки при розслідуванні серійних убивств. Експертне забезпечення розслідування окремих видів злочинів: збірник матеріалів наук.-практ. конференції (Київ, 31 березн. 2011 р.). Київ: ННІ підготовки слідчих і криміналістів НАВС, 2011. С. 211-213.
8. Старушкевич А. В. Можливості створення інформаційно-пошукових систем з метою розкриття і розслідування серійних убивств. Інформатизація судово-експертної діяльності: матеріали круглого столу (Київ, 29 березня 2012 р.). Київ: ННІПСК НАВС, 2012. С. 97-101.
9. Долженко В. В., Старушкевич А. В. Використання інформаційних систем при відпрацюванні версій про особу серійного вбивці. Україна наукова: матеріали шостої всеукр. наук-практ. конф. (Київ, 21-23 грудня 2009 р.). Київ: Інститут наукового прогнозування та ін., 2009. С. 16-17. URL: http://intkonf.org/index.php?s=%EF%25&paged=413
__________________________
Науковий керівник: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
