На сьогодні відповідно до правових положень національного трудового законодавства роботодавець має право на договірних засадах використовувати найману працю. Метою діяльності роботодавця в трудових відносинах є представництво та захист законних інтересів працівників у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального діалогу.
Так, згідно статті 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності» поняття «роботодавець» вживається у значенні – як власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю [1].
Правовий статус роботодавця визначає його правосуб’єктність, а саме: наявнiстю майнової господарської самостiйностi; наявнiстю права прийому звiльнення на роботу; можливiстю органiзовувати процес працi та керувати ним; наявнiстю коштiв для виплати зарплати (фонду оплати працi); конкретною структурою та штатом; наявнiстю самостiйної майнової вiдповiдальностi; здатнiстю забезпечувати необхiднi умови працi та соцiальнi економiчнi гарантiї, передбаченi чинним законодавством [2, с. 110].
Також, відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Роботодавець як страхувальник має право на:
1) безоплатне отримання в органах Фонду інформації про порядок використання коштів Фонду;
2) отримання інформації про результати проведення перевірки використання коштів Фонду;
3) судовий захист своїх прав.
До обов’язків роботодавця належить:
1) надання та оплачування застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом;
2) ведення обліку коштів соціального страхування і своєчасне надання Фонду встановлену звітність щодо цих коштів;
3) під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних надання посадовим особам Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки;
4) подання в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про:
розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами в порядку, встановленому правлінням Фонду;
5) інформування про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві [3].
Крім того, роботодавець має можливість відстоювати у правовому полісі порушені права.
Так, до заходів захисту законних прав та інтересів роботодавця належать: стягнення надмірних виплат працівникові у результаті зловживання з його боку; звільнення працівників за ініціативою адміністрації; скорочення або звільнення працівників; локаут, тобто тимчасове закриття підприємства власником під приводом економічних труднощів у відповідь на страйк працівників.
Серед універсальних заходів захисту можна виділити визнання договорів про працю та деяких їх умов, які суперечать законодавству, недійсними — зазначені заходи спрямовані на захист прав як працівників, так і роботодавців.
Захист роботодавців від втручання в їхню діяльність державних органів має конституційну основу. Відповідно до ст. 55 Конституції України «Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб», «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень» (ст. 56 Конституції України) [4].
Роботодавець часто задає собі питання: а що ж робити у випадку незапланованої перевірки спеціалістами Дежпраці? На це питання можна відповісти досить легко. Варто пам'ятати про своє право письмово фіксувати коментарі або зауваження до актів інспектора, що дасть можливість врахувати можливі порушення, допущені інспекторами під час перевірки. Також компанія має право вимагати у інспекторів нерозголошення інформації, яка становить комерційну таємницю або конфіденційну інформацію.
Для цього юрист рекомендує вимагати у інспекторів підписання договору про нерозголошення конфіденційної інформації або подібного документа, до якого буде додаватися перелік документів та інформації (або хоча б їх типів/категорій), наданих інспектору при перевірці.
«Тривалість перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва і малого підприємництва - двох робочих днів. У разі перевищення цих строків, керівництво компанії має право не допустити інспектора до проведення інспекції», - зазначила Олександра Євстаф'єва
Олена Басанська рекомендує ще до візиту перевіряючих перевірити внутрішні документи компанії щодо працевлаштування на предмет потенційних порушень і по можливості такі порушення або виправити, або мінімізувати ризики, пов'язані з ними.
Втім, за словами Олександри Євстаф'євої, не варто з ходу записувати перевіряючих інспекторів в «опоненти».
«Якщо підприємство демонструє готовність до конструктивного діалогу, є велика ймовірність, що інспектор, навіть виявивши порушення і записавши їх в акт перевірки, з готовністю підкаже як їх найкращим чином усунути. І, в будь-якому випадку, цей досвід дозволить підприємству бути більш підготовленим при подальших перевірках», - запевняє юрист. [5]
Таким чином, засобами захисту прав роботодавців від незаконних актів державних органів, їхнього втручання у господарську діяльність є:
- визнання недійсними (повністю або в частині) актів державних та інших органів, які не відповідають законодавству і порушують права та інтереси роботодавців, що охороняються законом;
- повернення з бюджету грошових коштів, безпідставно списаних у вигляді санкцій або за іншими підставами державними органами в примусовому порядку;
- відшкодування збитків, завданих роботодавцям неправомірними актами державних органів [6].
Враховуючи вище наведене, щоб покращити діяльність роботодавця в трудових відносинах потрібно: правильно мотивувати працівників на подальший розвиток підприємства, установи, організації; докладати усіх зусиль в реалізації цілей, які принесуть користь для суспільства; виплачувати працівникам премії та заохочувати їх до сумлінної праці; виплачувати працівникам мінімальну заробітну плату за їх працю. Така діяльність дуже добре відобразиться на Україні, оскільки громадяни не будуть шукати собі роботу десь за кордоном, бо там зовсім інші умови праці та заробітна плата, а будуть залишатися в Україні прагнучі її розвивати на європейському ринку праці.
Список використаної літератури:
1. Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності: Закон України від 22 червня 2012 року 1666-VIII URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5026-17 (дата звернення 11.11.2018)
2. Трудове право України : пiдручник Ю. П. Дмитренко, К.: Юрiнком Iнтер, 2009. 624 с.
3. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України від 23 вересня 1999 року 2542-VIII URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 (дата звернення 22.10.2018)
4. Конституція України : офіц. текст. Київ від 28 червня 1996 року URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення 19.11.2018)
5. У Держпраці назвали найбільш ходові перевірки: що робити бізнесу? URL: https://news.dtkt.ua/law/inspections/48051 (дата звернення 11.11.2018)
6. Захист прав підприємців при їх порушенні незаконними актами державних органів URL: http://uristinfo.net/hozjajstvennoe-pravo/235-gospodarske-pravo-ukrayini-nosaniahmetova-/6178-zahist-prav-pidpriemtsiv-pri-yih-porushenni-nezakonnimi-aktami-derzhavnih-organiv.html (дата звернення 04.11.2018)
___________________________
Науковий керівник: Остапенко Леонід Олексійович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу Навчально-наукового інституту права та психології, Національного університету «Львівська політехніка»
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
