Анотація. Досліджується класифікація правових парадигм у контексті синергетичного підходу, з виокремленням спеціально-правової парадигми «синергетична парадигма. Розглядається етимологія дефініції «синергетика».
Ключові слова: парадигма, синергетична парадигма, синергетика, правове наукове співтовариство, екстраправові фактори.
Метою дослідження є аналіз спеціально-правової парадигми у сучасному правовому середовищі. Класифікуючи різновиди парадигм, можна виділити синергетичну парадигму, за якою традиційно закріпився статус загальнонаукової, і в сучасному правовому науковому співтоваристві до неї також починають виявляти певну наукову заінтересованість.
У науковий обіг термін «синергетика» ввів Г. Хакен [1]. Під синергетикою німецький учений запропонував розуміти галузь науки, яка вивчає ефекти самоорганізації у фізичних системах, а також родовихявищ у ширшому класі систем. Так, новий погляд на традиційні онтологічні явища, запропоновані синергетичною концепцією для дослідження питань самоствердження й еволюції матеріальних систем, має низку корисних характеристик [2]. Синергетика вводить до власного середовища практично увесь загал матеріальних об’єктів і концентрується на опрацюванні й охопленні конкретних механізмів появи й удосконалення будь-якої організації.
Отже, синергетика – це наука про самоорганізацію як новітній напрям дослідження, що з’явився на теренах науки на початку 1970-х років. Предметом синергетики, або науки про випадковість, можна вважати складні в організації системи, що діють в умовах порушення стійкості або в динаміці їхньої самоорганізації, перебуваючи коло точок біфуркації, в яких вплив нестійкої рівноваги виявляється незначним і непередбачуваним за своїми результатами для поведінки в цілому [1, с. 314]. Таким чином, якщо відшукувати гранично коротку характеристику синергетики як новітньої наукової парадигми, то такі ознаки б вміщували ключові концепції – самоорганізація, відкриті системи, нелінійність.
Синергетика, як зазначають автори [3], не лише вводить нову термінологічну систему, а перетворює стратегію наукового пізнання, стає стимулом для нової інтерпретації багатьох фундаментальних принципів наукового знання, сприяє напрацюванню принципово новітнього наукового бачення світу.
Теоретико-методологічна основа синергетичної парадигми на сьогодні активно й достатньо ефективно застосовується в юриспруденції. Наприклад, автори монографії [5], встановлюючи концепцію законопроекту, описують її як систему, що нелінійно розвивається, еволюціонує у межах біфуркаційної моделі. На думку С. А. Єрохіна, ідеї синергетики дозволять поглибити уявлення, наприклад, про економічне право як про нормативну систему. Г. Хакен переконував, що синергетика може змінити діалектичний метод [4].
Таким чином, доходимо висновку, що використання синергетичної парадигми та її принципів забезпечує можливість виявити тенденції глобальної еволюції правових систем, дослідити нелінійність процесів, які розгортаються в їхньому середовищі, встановити рівень впливу правових і екстраправових факторів, по-новому поглянути на механізми формування і підтримки правопорядку.
Джерела
1. Хакен Г. Принципы работы головного мозга: Синергетический подход к активности мозга, поведению и когнитивной деятельности / Хакен Герман. – Режим доступу: https://vikent.ru/author/1307/
2. Хакен Г. Таємниці природи. Синергетика: вчення про взаємодію / Хакен Герман. – Режим доступу: log-in.uа/books/taiyny-prirody-sinergetika-uchenie-o-vzaimodeiystvii-g-khaken-khaken-g-nauka-i-obrazovanie: /khaken_g_tajny_prirody_sinergetika_nauka_o_vzaimodejstvii/ll
3. Курдюмов С.П. Синергетика – теория самоорганизации / Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г. – К.: Либідь, 1983.
4. Хакен Г. Информация и самоорганизация: Макроскопическийподход к сложным системам / Хакен Г. – Х.: Мир, 1991. – С. 46.
5. Ходаківський Є.І. Методологія наукових досліджень у парадигмі синергетики: монографія / Є. І. Ходаківський, В. К. Данилко, Ю. С. Цал-Цалко; за заг. ред. д-ра екон. наук Є.І. Ходаківського. – Житомир: Житомирський держ. технол. ун-т, 2014. – 340 с.
|