У ході виконання своїх обов’язків суб’єктам недержавної системи безпеки (працівникам охорони, приватним детективам, працівникам служби безпеки підприємства), часто доводиться спілкуватися з потерпілими від правопорушень. Формально таке спілкування може оформлятися поясненням. У випадку, якщо в ході такого спілкування опитуваний потерпілий, з тих чи інших причин (добросовісно чи навмисно) відмовляється від спілкування, дає неправдиві пояснення, перекручує інформацію, приховує окремі факти, виникає потреба використання тактичних прийомів, які розроблені у криміналістичній тактиці щодо проведення допиту осіб, з різним процесуальним положенням.
Одним з таких тактичних прийомів є бесіда. Бесіда у тлумачних словниках описується як «розмова з ким небудь» [1, с. 48]. Така розмова має форму довірливого спілкування, вона може передувати опитуванню потерпілого, або ж стати частиною такого опитування.
Звісно, сама по собі бесіда з потерпілим не вирішує завдань опитування як такого, а лише є засобом для їх вирішення. Зазвичай, суб’єкт внутрішнього розслідування на підприємстві в ході бесіди із потерпілим, чинить на нього певний психологічний тиск, головним чином, емоційний, з метою спрямування опитування у потрібному напрямі.
Зазвичай, бесіда здійснюється з метою встановлення потрібного рівня психологічного контакту із опитуваним потерпілим, у інших випадках, вона може носити певний профілактичний характер, зокрема, якщо потерпілий коливається у дачі правдивих пояснень суб’єкту внутрішнього розслідування на підприємстві. Крім цього, бесіда може переслідувати і певну «розвідувальну» мету, коли суб’єкту розслідування, важливо з’ясувати настрій та наміри опитуваного потерпілого.
З метою встановлення контакту із опитуваним може використовуватися і та бесіда, яку веде з ним суб’єкт розслідування при заповненні анкетної частини пояснення. При цьому, суб’єкт розслідування може виходити за межі письмового пояснення, цікавитися не лише анкетними, але й іншими даними про особу опитуваного, його оточенням, умовами життя і праці, психофізичними якостями. Таким чином, у процесі встановлення контакту, суб’єкт розслідування отримує додаткову інформацію про особу опитуваного [2, с. 106].
Результат бесіди може не фіксуватися письмовим поясненням, однак, якщо опитуваний потерпілий надає інформацію щодо важливих питань розслідуваної події, то суб’єкту внутрішнього розслідування на підприємстві, важливо зафіксувати такі відомості у письмовому поясненні. Адже, навіть якщо згодом опитуваний потерпілий змінить свою позицію, і розпочне з тих чи інших причин «вигадувати» неправдиві повідомлення, йому це буде зробити важче, та й зміненим повідомленням в ході складання акту внутрішнього розслідування на підприємстві буде важче повірити, особливо в тому випадку, коли вони суперечать іншим джерелам інформації про подію, що розслідується.
Як і опитування в цілому, бесіда може здійснюватися у вигляді вільної розповіді, у запитувально-відповідальній чи змішаній формі. Проведення бесіди у формі вільної розповіді, дозволяє сумлінному потерпілому системно, у відповідності з тим, що і як він сприйняв під час події, відтворити в ході переказу, оскільки, зазвичай, все сприйняте є одним взаємопов’язаним цілим, а не окремими, інколи різнорідними деталями мозаїки [3, с. 11].
Вільна розповідь потерпілого під час опитування – це викладення опитуваним відомих йому фактів у тій послідовності, яку йому рекомендує суб’єкт внутрішнього розслідування на підприємстві, або яку він обирає сам. Важливість цього зумовлено такими обставинами:
– суб’єкт розслідування не завжди уявляє собі, якими відомостями і в якому обсязі володіє потерпілий; у випадку вільної розповіді, опитуваний може повідомити суб’єкту розслідування таку інформацію, про характер і наявність якої той і не припускав, і яку, відповідно, він і не прагнув би отримати шляхом постановки запитань опитуваному потерпілому;
– викладення опитуваним потерпілим тих або інших відомостей у зручній для нього послідовності, полегшує їх пригадування, сприяє більш повному відтворенню раніше побаченого та почутого;
– вільна розповідь допомагає суб’єкту внутрішнього розслідування на підприємстві скласти більш повне і правильне уявлення про взаємостосунки опитуваного з іншими особами, що є «фігурантами» такого розслідування, про обрання ними лінії поведінки під час внутрішнього розслідування, про ступінь фактичної поінформованості потерпілого щодо обставин розслідуваної події [2, с. 196-107].
Запитувально-відповідальна форма проведення бесіди, порушує вищезазначену цілісність, та базується на розумінні та оцінці суб’єкта розслідування, які можуть не враховувати характеру поінформованості опитуваного потерпілого. В кінцевому рахунку, все це може призвести до того, що опитуваний потерпілий стане повідомляти те, про що його запитують, а не те, що він сам вважав має відношення до розслідуваної події, в ході якої він потерпів.
При несумлінності опитуваного підозрюваного, особливо у випадках його намірів ухилитися від повідомлення правдивої інформації, вільна розповідь в ході бесіди примушує його «створювати» обстановку і обставини події та свою участь в ній, у відповідності до своїх здібностей та можливостей. І в даному випадку, чим більше такий потерпілий вигадає і «створить», тим простіше його буде в подальшому викрити у неправді.
Крім вищезазначеного, вільна розповідь в ході бесіди, вигідна суб’єкту розслідування і тим, що не розкриває повною мірою зацікавленість суб’єкта внутрішнього розслідування на підприємстві, дозволяє оцінити позицію і наміри іншого учасника бесіди.
Звичайно ж, вільна розповідь не може забезпечити повну і точну інформацію про події, які цікавлять суб’єкта розслідування, тому доповнюється запитаннями, які він ставить [3, с. 11].
Зазвичай, в ході проведення опитування суб’єкт внутрішнього розслідування на підприємстві займає домінуючу позицію у діалозі, управляючи його ходом. При цьому, суб’єкт розслідування веде себе так, що він задає питання, і йому на них потрібно відповідати, а не суб’єкту розслідування задають питання. Однак, під час бесіди повинно бути по іншому. Лише за іншої позиції суб’єкта розслідування, бесіда може нести довірливий характер, в ході якого і набуває певного тактичного значення. При проведенні бесіди суб’єкт розслідування повинен певною мірою «розкритися як людина» і як «професіонал», а іноді – дозовано – як професіонал. Тобто, показати себе особою, якій можна довіритися, здатним зрозуміти тривогу і біль іншого, людиною яка не зловживає щирістю співрозмовника [4, с. 52].
Отже, суб’єкт внутрішнього розслідування на підприємстві повинен повною мірою володіти такою формою спілкування з опитуваним потерпілим як бесіда. При цьому, він повинен враховувати, що бесіда це розмова з потерпілим у формі довірливого спілкування, яка може передувати опитуванню потерпілого, або ж стати частиною такого опитування. Бесіду як тактичний прийом, за потреби, можна поєднувати і з іншими тактичними прийомами опитування потерпілого.
Література
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. Київ : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. 1440 с.
2. Лившиц Е. М., Белкин Р. С. Тактика следственных действий. Москва : Новый Юристъ, 1997. 176 с.
3. Бахін В. П., Весельський В. К. Татика допиту : навчальний посібник. Київ : НВТ «Правник», 1997. 64 с.
4. Питерцев С. К., Степанов А. А. Тактика допроса на предварительном следствии и в суде. Санкт-Петербург : Питер, 2001. 160 с.
____________________________
Науковий керівник: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
