За сучасних глобалізаційних умов правові стратегії у деяких випадках справляють помітний вплив на розвиток національних і міжнародних правових систем. На нашу думку, це можна пояснити здебільшого включенням транснаціональних корпорацій до кола суб’єктів міжнародного права і сталим впливом ТНК на розвиток і функціонування світової економіки і на національну та міжнародну політику [2].
Надпотужні транснаціональні корпорації домагаються того, щоб їхні інтереси, які виражені у базових принципах корпоративного права, сповна враховувались не лише в національному, а й у міжнародному праві, отже, успішна й ефективна реалізація ТНК власних правових стратегій впливає на розвиток не лише державного, а й міжнародного права.
Характер і рівень впливу, який справляють правові стратегії на право, як правило, збігаються з особливостями і рівнем їхньої дії на розвиток корпоративних правових систем. Це можна пояснити тим, що ідентифікація індивідуумами себе як членами певного об’єднання (соціального, громадського, виробничого) тісно пов’язана з наявністю єдності інтересів в корпоративних правових система з солідарністю, що дозволяє індивідам залежно від соціального статусу об’єднуватись у групи і функціонувати як єдине ціле. Йдеться не лише про взаємну правову підтримку учасників об’єднання (соціального, громадського, виробничого) для досягнення поставлених правових цілей, а й взаємну правову відповідальність, а й про узгодженість індивідуальної та колективної правосвідомості та правового поводження в найбільш принципових питаннях.
За концептуальними положеннями теорії держави і права сучасні правові системи функціонують і в індивідуалістичній формі. Суб’єктом індивідуальних правових систем є людина. Так, для індивідуальних правових систем властиво правове цілепокладання, отже, стверджувати про правові стратегії не вбачається доцільним і для такого різновиду правових систем є неприйнятним [2].
Говорячи про правову стратегії в індивідуальних правових системах як про лінію правової поведінки окремого індивідуума, слід усвідомлювати те, що для будь-якого суб’єкта правовідносини не є об’єктивною реальністю. Ці правові відносини відображають лише моделі правової поведінки, отже, правові стратегії в індивідуальних правових системах у такому ракурсі можна вважати генеральними лініями такої поведінки. Для того щоб визначити, у чому саме полягають генеральні лінії поведінки індивідуума, які обирає той чи той суб’єкт правовідносин, слід сягнути від рівня абстрактно теоретичних міркувань про зміст права до рівня практичної реалізації прав і обов’язків [5]. На нашу думку, розмірковувати про сказане вище можна з певною часткою умовності. Разом з тим можна стверджувати, що індивідуальне право, будучи результатом індивідуальної правової поведінки, завжди унікальне, так само, як є унікальною кожна людина, таким чином і правові стратегії найчастіше є унікальними за змістом і механізмом правової реалізації [2].
Література:
1. Балинська О. Семіотика права: монографія. Львів: Львське ДУВС, 2013. 416 с.
2. Вступ до теорії правових систем: монографія; за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. Київ: Юридична думка, 2006. 432 с.
3. Копійка Я.С. Економічна сутність ТНК та особливості нормативно-правового регулювання їх на території України. Управління розвитком. 2014. № 6 (169).
4. Дахно I.I. Міжнародне економічне право: у кн.: Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональних корпорацій: URL: ecoline.com.ua
5. Заєць В.А. Правове регулювання діяльності ТНК. URL: https://3222.ua/article/pravove_regulyuvannya_dyalnost_tnk.htm
6. Резніков О., Вінгловська О. Принцип верховенства права і проблеми його забезпечення в Україні. URL: https://yurincom.com/legal_-practice/analitychna_yurysprudentsiia/pryntsyp-verkhovenstva-prava-i-problemy-joho-zabezpechennia-v-ukraini/
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
