Зміни гендерних стереотипів, що наразі відбуваються у сучасному суспільстві, викликані низкою факторів, зокрема, соціальними – активна участь жінок у забезпеченні безпеки держави та історичними – новітні дослідження науковців, які стосуються істинної ролі жінкина ранніх етапах розвитку цивілізації.
«У жіночому началі таїться дуже потужне джерело життєвої сили. І якщо його розкрити, а розкрити його можна тільки в духовному аспекті, у вираженні найвищої ступені Любові, то проявляється величезна сила» [1]. Наша цивілізація вже багато століть живе в умовах патріархату, який характеризується домінацією чоловічого начала. Нам важко уявити, що ранні цивілізації проживали общинним ладом, де панівним був матріархат. Бахофен Й.Я. у своїй книзі «Материнське право» (1861) вперше заговорив про матріархат, розглянувши його на прикладі стародавнього Єгипту. Він вважав, що Ісіда, як втілене жіноче начало і верховна Матір, домінувала над чоловічим началом – Осірісом, її чоловіком і братом. Бахофен у своїй роботі користувався термінами «гінократія» і «материнський закон». Треба зауважити, що стародавній колективізм або суспільний устрій спирався на матріархат. І тільки значно пізніше, з переходом до патріархату, поступово починає зникати колективний спосіб життя, тобто ведення господарства всією громадою в цілому. На зміну матріархату і колективній праці приходить приватна власність, а разом з нею і соціальна нерівність, пріоритети самого суспільства переводяться з духовно-моральних на споживацькі. Що ми власне і спостерігаємо сьогодні. На ранніх етапах розвитку цивілізації жінок шанували, оскільки вони були носіями сакральних Знань про Духовне преображення людини та тому, що саме з жіночим началом пов’язане таїнство народження нового життя. І на той час розуміння поняття матріархат базувалося не на перевазі жінок над чоловіками, не на позиції сили, а перш за все на уособленні істинної Божої Любові, джерелом якої є саме жінка. Під час розкопок стародавніх культур було знайдено безліч жіночих прикрас з сакральними символами, жіночі статуетки зі знаками, поховання жінок-шаманок. Це якраз показує, що жінка приймала активну участь у Духовному житті суспільства. Саме знання про значення зображених символів дає правдиве розуміння ролі жінок у суспільстві. «Річ у тім, що на зорі людства, завдяки споконвічним Знанням, люди відали про Єдиного (про Того, Хто створив усе), позначаючи Його прояви звуком Ра. Створюючу силу Ра — божественне жіноче начало, Праматір усього сущого, від початку називали Аллат» [2]. Наприклад, Ісіда завжди зображувалася зі знаком АллатРа на голові. Коло є символом Душі, а знак півмісяця ріжками вгору — символом людини, яка духовно звільнилася ще за життя. Цей знак говорить про Духовну силу носія. Аллат або півмісяць ріжками вгору, як символ божественного жіночого начала, був невід’ємним атрибутом багатьох богинь у різні епохи і у різних народів. Наприклад, Діва Марія в сучасному християнстві, Макош у давніх слов’ян, іранська Богиня Ардвісура Анахіта — богиня води і родючості, богиня Альлат у стародавніх арабів тощо.
Наразі спостерігаємо, що наша цивілізація прогресує в технічному плані, проте поступово встрачає найголовніше — внутрішню духовну опору. У суспільстві, в якому на перше місце ставиться духовність, неодмінно буде процвітати справжня рівність, оскільки в людях домінуватиме доброта, взаємодопомога, щирість, чесність. Основою такого суспільства є індивідуальна робота кожної людини над собою та її прагнення стати кращою. Ми спостерігаємо дійсно переоцінку цінностей, яка базується на таких засадах: цінність життя, свобода вибору, єднання, володіння собою, духовно-моральне самовдосконалення, творіння і духовне надбання.
Література:
1. Нових А. Сенсей-IV. Одвічний Шамбали / Анастасія Нових. – Київ: Лотос, 2009. – 632 с.
2. Нових А. Аллатра / Анастасія Нових. – Київ: Аллатра, 2013. – 882 с.
_________________________
Науковий керівник: Рега Юрій Олексійович, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, директор Навчально-наукового інституту контррозвідувальної діяльності
|